В старому місті і легенд – чимало. Сучасникам Львова добре відомі давні історії про наше місто – романтичні і трагічні, містичні та захопливі легенди допомагають нам краще уявити формування Львова від початку і до сьогодення, пише сайт Львів Майбутнього.
Редакція нашого сайту створила добірку популярних легенд з історії Львова, які цікаво буде дізнатися як туристам, так і місцевим.
Відьми на Лисій горі
Лиса гора – одне з наймальовничіших місць у Львові, куди щоденно приходять мешканці міста та навіть туристи, щоб насолодитися чудовим виглядом і панорамою Львова. Знавці історії Львова добре знають, що свого часу тут розміщувався замок короля Лева Галицького (тому гору ще часто називають горою Лева), який з часом було зруйновано. Віддавна Лиса гора пустує, тут навіть не поросло лісом, однак саме це місце вважається одним із найбільш таємничих і загадкових у Львові, оповитих численними легендами.
Найбільше легенд пов’язані з чаклунством та відьомськими обрядами. Подейкують, що саме з Лисої гори нечиста сила відправлялася в нічне місто і ловила там всіх, хто вирішив прогулятися вуличками в такий пізній час.
Більш сучасна легенда розповідає, що у сімнадцятому столітті біля підніжжя Лисої гори розбили свій табір роми, до яких дуже неприязно ставилися місцеві. Роми були вимушені покинути місце свого табору, однак після них тут залишилася глибока криниця. Криниця буквально притягувала всіх, хто хотів з тих чи інших причин покінчити життя самогубством, а почалося все з того, що тут від нещасного кохання втопився молодий хлопець. Стурбовані мешканці вирішили позбутися від криниці і закопали її назавжди.
Годинник, який завжди навмисно поспішає
На верхівці костелу Бернардинів височіє давній годинник, який навмисно поспішав протягом кількох століть на п’ять хвилин. Він не був зламаним, а прискорення на кілька хвилин було навмисно продуманим.
Давня легенда розповідає про часи татарської навали. Один львівський чернець, який був зобов’язаний доглядати за годинником на костелі Бернардинів, піднімався, як і зазвичай, на вежу, аби пробити сьому годину. Однак монах зауважив жахливу річ – до мурів міста поспішала величезна навала татар, яка хотіла його спустошити. Залишалося дуже мало часу і в монаха не було іншого виходу, окрім як перевести стрілки годинника на п’ять хвилин вперед і пробити сьому годину – час, коли традиційно зачинялися міські ворота.
Як тільки на вежі костелу пробила сьома година, міська брама зачинилася – прямо перед носом татарської навали. Таким чином, чернець врятував місто від набігу, а з того часу на знак вдячності монаху годинник постійно поспішав на п’ять хвилин.
Легенда про чорну труну
Наступна легенда пов’язана з львівською Ратушею, містична і досить темна. Існує історія, що у давні часи в коридорах Ратуші з’явився привид у вигляді труни. Дивно звучить, чи не так? Кажуть, що привид-труна з’являвся у коридорах опівночі і блукав приміщеннями, лякаючи охоронців.
Тривалий час ніхто не міг цього пояснити, однак одного разу один з лавників (так називали тих суддів, що займалися кримінальними справами) пригадав собі справу, коли було засуджено чоловіка, який насправді був ні в чому не винним. Винного у скоєному вдалося знайти лише після того, як засудили цього чоловіка.
З того часу привид у вигляді труни і почав блукати коридорами міської Ратуші – як своєрідне нагадування про цю і справу і пересторога для суддів, які несправедливо засуджують безвинних людей. Кажуть, що про це написали навіть на обкладинці суддівської книги, аби вершителі справедливості не забували про правду.
Юлік із бібліотеки
Привиди живуть не лише на Лисій горі та в стінах Ратуші, вони знаходять собі притулок навіть у міських бібліотеках. Відома легенда про привида Юліка, що поселився у стінах Центральної міської бібліотеки імені Лесі Українки, що на вулиці Мулярській.
Саме приміщення, де розмістилася бібліотека, дуже старе, зі своєю історією. Свого часу в приміщенні діяв притулок для безпритульних євреїв. Добре продуманий притулок мав кілька додаткових входів та виходів про всяк випадок, адже євреї переймалися за своє життя.
Ви скажете, а де ж тут Юлік? Сам Юлік разом зі своєю дружиною Анною жив по лівій стороні теперішньої бібліотеки – там, де розташувалися житлові приміщення. Після того, як Юлік помер, всі його речі повиносили на горище, аби справити поминки за покійним. Подейкують, що саме тоді й почалися дивовижні речі – незрозумілий шум і все у сервантах потрощилося.
З часом, коли вже тут облаштували бібліотеку, працівники розповідали, що часом чути, як хтось чалапає коридорами, вмикає світло у кімнатах. Кажуть, що такі збитки Юлік робить для того, щоб нагадати, що це його домівка і що це він тут господарює.
Потяг-привид
Бачили коли-небудь фільм жахів “Корабель-привид”? Так-от, у Львові можна сміливо знімати власну стрічку, яка б розповідала про привид залізниці. Саме з львівською залізницею пов’язана одна з наймістичніших легенд нашого міста.
Історія бере свій початок з 1861-го року, коли було запущено в роботу маршрут Львів-Перемишль – перший залізничний маршрут в Галичині. Після запуску перших потягів вже через десяток років почали відбуватися дивовижні речі, які керівництво намагалося замовчувати, однак про які дуже швидко почали розповідати тогочасні бульварні часописи.
Одного разу дивовижі на залізниці перейшли всякі межі – на колії вийшов потяг, не зафіксований ніде в реєстрах та не вписаний у жодні розклади. Подейкують, що він з’являвся буквально нізвідки і з шаленим шумом зникав у невідомому напрямку. Проте не спричиняв при цьому ушкоджень на колії та не ставав причиною аварій.
Раптом потяг проїхав і територією львівського двірця, нажашавши до ціпеніння всіх, хто очікував на пероні на свій потяг. Ось так потяг-привид з’являвся і зникав на львівській залізниці, аж поки не зник назовсім, залишивши по собі лише численні питання.
А які легенди про рідне місто знаєте ви?
