За багато століть існування славетне місто Лева зуміло як зберегти чимало архітектурних споруд, які сучасники мають задоволення побачити в наші дні, так і втратити значну кількість видатних пам’яток, дізнатися про які тепер ми можемо лише на папері або ж з інформації у мережі, пише сайт lviv-future.
Редакція нашого сайту вирішила зробити екскурс в минуле і нагадати львів’янам про назавжди втрачені архітектурні споруди міста Лева, які не вдалося зберегти.
Високий замок
Ми нікого не здивуємо тим, що розпочнемо наш екскурс в минуле Львова з Високого замку – мабуть, найвідомішої втраченої архітектурної пам’ятки нашого міста. Високий замок у Львові було зведено за панування короля Лева Даниловича та згодом – польського короля Казимира ІІІ. Коли саме було зведено Високий замок – достеменно невідомо, однак історики зазначають, що Високий замок було зведено приблизно в один час з Низьким замком в часі існування Галицько-Волинської держави.
Так само чимало невідомої інформації досі залишається для багатьох істориків стосовно інших подробиць з життя Високого замку. Хтось з сучасних істориків вважає, що замок передбачливий король будував ретельно, хтось же думає, що споруду було збудовано нашвидкуруч з колод дерев, зрубаних на вершині Замкової гори. Однак замок будували для стриму безжальних набігів татар і він мусив бути стійким.
Як тільки Лев звів замкові мури, то переніс туди всі свої королівські скарби. Після короля замок неодноразово ремонтували та добудовували. Високий замок неодноразово завойовували, що призвело до значних ушкоджень. У другій половині вісімнадцятого століття австрійська влада ініціювала розбирання фортифікаційних споруд довкола центральної частини міста.
У 2000-х роках у Львові обговорювали можливість відтворити на Замковій горі кам’яних мурів Високого замку. Знайшлися у такої ідеї свої прихильники, однак проєкт так і не було реалізовано.
Синагога “Золота Роза”
Наступна цікава втрачена архітектурна пам’ятка Львова – синагога “Золота Роза”, загублена в віках пам’ятка ренесансу святиня львівської єврейської громади. Загублена синагога розташувалася на території середньовічного єврейського кварталу – на теперішній вулиці Івана Федорова, 27.
Муровані стіни єврейської синагоги були зведені наприкінці шістнадцятого століття зусиллями італійського архітектора Павла Щасливого. Фундатором виступив відомий і заможний львівський купець, який був також головою єврейської громади Львова. Вважалося, що зусиллями тогочасних львівських майстрів було зведено одну з найгарніших синагог Східної Європи, довкола неї вирувало життя і тут навіть зосередився центр суспільного життя середньовічних львівських євреїв.
Все змінилося в часі німецької окупації у 1941-му році. Тоді у Львові було підпалено цілу низку міських синагог – не оминули підпали і “Золоту Розу”. Остаточно головну синагогу міста “добили” нацисти. Залишки синагоги внесли до Реєстру пам’яток архітектури місцевого значення, а в 2000-х роках стартували розкопки “залишків” синагоги.
Чернівецький вокзал
Залишився у минулому і колись славетний Чернівецький вокзал у Львові, який колись тут розташувався між Головним залізничним вокзалом та вулицею Городоцькою – десь на місці сучасного Приміського вокзалу.
Чернівецький вокзал у Львові було споруджено для обслуговування лінії “Чернівці-Львів” і урочисто відкрито у вересні 1866-го року. Згодом вокзал приймав потяги і з інших напрямків, ще з часом – тільки вантажні потяги, що прибували до Львова.
Чернівецький вокзал у Львові було виконано в стилі історизму, будівля з архітектурної точки зору містила також елементи романського стилю та неоренесансу.
Зараз будівлі колись популярного Чернівецького вокзалу, який мав таке ж важливе значення, як і Головний залізничний вокзал Львова, не існує. Натомість в пам’ять про існування споруди в роки вже незалежної України вулицю Вокзальну перейменували на Чернівецьку.
Церква Святого Духа
Церква Святого Духа – ще одна зруйнована споруда у Львова, будівництво якої розпочалося у тридцятих роках вісімнадцятого століття. Щоправда, спершу це був костел домініканського ордену, фундаторка якого згодом стала черницею у монастирі, що також було споруджено поруч.
Будівництво тривало досить довго – аж до п’ятдесятих років. Після цього тут з’явилася барокова дзвіниця, спроєктована відомим тогочасним архітектором Мартином Урбаніком.
Монастир проіснував не дуже довго – австрійські реформи наприкінці вісімнадцятого століття закрили святиню і припинили діяльність самого ордену. Всі зведені монастирські споруди австрійська влада передала у користування греко-католицької громади міста, яка трохи згодом тут вирішила започаткувати семінарію. Семінарія користувалася попитом і була досить відомою – свого часу тут навчався Маркіян Шашкевич та інші відомі українські письменники і громадські діячі.
Що стосується самого костелу, то його переосвятили і відтоді церква була відома як храм Святого Духа. У храмі зберігалися святині з Манявського Скиту, а головною архітектурною особливістю церкви була вежа у стилі бароко.
Зруйнували церкву Святого Духа у Львові воєнні події часів Другої світової війни – німецька бомба під час бомбардування міста знищила чимало цінного. Разом з церквою було знищено і бібліотеку Богословської академії та саме приміщення Богословського Наукового Товариства. З усього комплексу “врятуватися” вдалося лише дзвіниці.
Староцвинтарська синагога
Наостанок згадаємо про ще одну не вцілілу архітектурну споруду Львова – Староцвинтарську синагогу, одну з найдавніших синагог єврейської дільниці Краківського району. Розташувалася єврейська святиня біля Старого єврейського кладовища, на вулиці Раппопорта.
Коли у Львові з’явилася ця синагога – достеменно невідомо, однак відомо, що вже в другій половині сімнадцятого століття синагога існувала. Синагогу неодноразово перебудовували – вона мала не тільки важливе релігійне значення, а й була важливим благодійним центром єврейської громади.
Синагогу зруйнували у 1942-му році зусиллями німецької окупаційної влади. Так само німці зруйнували Старий цвинтар і спаплюжили надгробки, використавши їх для мощення доріг.
