Четвер, 23 Вересня, 2021

Віденська замість Карбишева

У Сихівському районі Львова можна знайти невеличку непримітну вулицю, довжиною понад 260 метрів. Вулиця називається “Віденська”. У 1930-х рр. вона називалась Красучинська, а з 1974 р. – вул. Карбишева. Далі на lviv-future.

Людина із сталі

Сучасна молодь звикла вважати героями Халка, Тоні Старка, Тора та інших вигаданих персонажів кіноблокбастерів, які, наче на конвеєрі, випускає Голівуд. Та справжня історія рясніє подвигами військовослужбовців, медиків. пожежників та представників інших професій.

Дмитро Карбишев народився 26 жовтня 1880 р. в Омську. Народився у сім’ї спадкового сибірського козака. Родина рано залишилась без батька, й вихованням хлопця займалась мати. Карбишев з дитинства полюбляв споруджувати різноманітні фортеці (взимку із снігу, а влітку – з землі) та штурмував їх з однолітками. Старший брат Дмитра, Володимир, за участь у революційному товаристві, був виключений з університету, проходив службу рядовим козаком, захворів туберкульозом та помер. Карбишев з дитинства вивчав французьку та німецьку мови. Дмитро з відзнакою закінчив сибірське кадетське училище, згодом був зарахований до Миколаївського інженерного училища. Далі молодого офіцера очікувала служба у саперному батальоні спочатку у Манчжурії, а згодом і поблизу Владивостока. Під час російсько-японської війни Карбишев брав участь у боях, відновлював лінію зв’язку, пошкоджені мости, проводив розвідку й навіть зміг вивести групу солдат з оточення. Війну Карбишев завершив у чині поручика, здобувши п’ять бойових орденів та три медалі. У 1908 р. Карбишев вступив до Миколаївської військово-інженерної академії у Петербурзі. Після завершення навчання проходив службу у Севастополі, а згодом у Брест-Литовську, будував мури Брестської фортеці. Далі Карбишев приймав участь у Першій світовій війни, встигнувши повоювати у Карпатах, штурмував Перемишль, був учасником Брусилівського прориву. Карбишев вступив до лав Червоної Армії, брав активну участь у будівництві укріпрайонів, забезпечував форсування рік Уфи та Білої. Дмитро Карбишев викладав інженерну справу у військовій академії ім.Фрунзе, військово-повітряній академії, у 1934 р. очолив кафедру військово-інженерної справи Генштабу.  У 1938 р. Карбишев закінчив Вищу військову академію. У 1940 р. Карбишев отримав звання генерал-лейтенанта, а у наступному році отримав ступінь доктора військових наук. Під час радянсько-фінської війни Карбишев був одним з розробників прориву відомої лінії Манергейма. Генерал написав понад 100 різноманітних праць з будівництва за знищення різноманітних фортифікацій, зробив величезну роботу у технології будівництва мостів, переправ, залізничних шляхів, тунелей. Перед початком радянсько-німецької війни Д.Карбишев інспектував будівництво фортифікаційних споруд Гродненського укріпрайону. 

Генерал Д. Карбишев

З початком війни генерал не встиг з багатьма іншими військовослужбовцями вийти з оточення, 8 серпня 1941 р. отримав важку контузію у Білорусії та будучи без свідомості, потрапив у полон. Карбишеву довелось пройти пекло концентраційних таборів Замосця, Флоссенбюрга, Аушвіца та багатьох інших. Німецька адміністрація неодноразово пропонувала генералу перейти на бік Третього Рейху. Для німців генерал, який мав величезний досвід будівництва фортифікацій, був на вагу золота. Однак на відміну від А.Власова,  Ф.Трухіна та інших, Д.Карбишев не зрадив присязі. Адміністрації концтаборів, незважаючи на вік генерала (понад 60 років)  та виснаженість, відправляла бранця на важкі роботи. Кілька раз генерал опинявся у шпиталі. Та навіть у таких жахливих умовах Карбишев спромігся брати участь у концтаборному Русі Опору, агітував полонених відкидати співпрацю з ворогом. Кінцевим пунктом перебування для генерала став Маутхаузен (Австрія). 18 лютого 1945 р., Карбишева, поряд з іншими полоненими винищили звірячим методом – поливали водою на морозі. Люди гинули від переохолодження та зупинки серця. Тіло генерала спалили у лагерній печі. Генерал загинув та не перейшов на бік ворога.

Дмитро Карбишев був двічі одружений. У другому шлюбі у нього народилися двоє доньок та син. Старша донька стала військовим інженером. У 1946 р. Карбишев, посмертно, отримав зірку Героя Радянського Союзу.

Нова назва вулиці

На честь радянського генерала встановлено багато пам’ятників у російських містах, названі вулиці у багатьох містах республік колишнього СРСР. До 2018 р. одна з вулиць теж носила назву генерала Карбишева. Однак міська влада вирішила, що вулицю слід перейменувати. До того ж, згідно з офіційною версією, перейменувати вулицю запропонував почесний консул Австрії. Так чи інакше, вулиця тепер називається Віденською. Вулиця Карбишева “протрималась” найдовше з вулиць, названих на честь радянських полководців – у 1992 р. зникли вул. Рибалка, Конєва, Лелюшенка та інших воєначальників доби СРСР. 

вул. Віденська

Карбишев не був представником карально-репресивного апарату, не був заплямований військовими злочинами чи військовими операціями, які були проведені з величезними втратами. Багато хто стверджує, що Карбишев не мав жодного відношення до Львова, але те ж саме можна сказати про А.Лінкольна чи Д.Дудаєва. 

Прем’єр-міністр Австрії, С.Курц (зліва) та онук генерала, Дмитро Карбишев (справа). Австрія, 2019.

Latest Posts