Середа, 25 Травня, 2022

Найвужчі вулиці Львова

Львів – по-справжньому унікальне місто. Яких тільки див тут не побачиш, гуляючи його галасливими площами у центрі чи завітавши у тихі закутки та заховані від шуму автомобілів старовинні дворики, пише lviv-future

Помандруємо разом найвужчими вулицями нашого міста та дізнаймося цікаві факти про них. 

Вулиця Вузька 

Вулиця з доволі іронічною назвою, яка вже вказує на те, що вона зовсім не широка. Розташувалася у Личаківському районі міста, відходить на південь від початку самої Личаківської та впирається у глухий кут.  

Це – найвужча вулиця нашого міста. Найменша її ширина становить всього три метри, і це – абсолютний рекорд у Львові! 

Свою назву найвужча вулиця міста отримала у 1892-му році. Архітектура на вуличці доволі старовинна, зокрема, прибутковий будинок під номером шість, зведений у стилі неокласицизму. Привертає увагу і будівля під номером вісім, зведена у стилі сецесії.  

Обидва проєкти реалізовані зусиллями Броніслава Бауера – знаменитого львівського архітектора. Йому належить авторство багатьох архітектурних проєктів в нашому місті – вілла Шухевичів (вулиця Барвінська), будинок Лісівничої школи (теперішня вулиця Кобилянської), власна вілла архітектора, створена з елементами народної архітектури (вулиця Гушалевича) тощо. Обидва вищезгадані проєкти на вулиці Вузькій було виконано у 1910-1911-х роках на замовлення Генрика Богдановича.  

Вулиця Нижанківського 

Наступна за вузькістю – вулиця Нижанківського, розташована у Галицькому районі міста, у межах його історичного центру. У найвужчому місці ширина цієї вулиці становить всього три з половиною метри. 

Ім’я Остапа Нижанківського напряму пов’язане з нашим містом, хоча історія переїзду до Львова була не надто радісною. Передувало цьому виключення Остапа з Дрогобицької гімназії через конфлікт з викладачем-москвофілом. Після цього Нижанківський потрапив до Львова задля проходження військової служби. Тут він познайомився згодом з Іваном Франком, відвідуючи збори студентського товариства, успішно склав іспити для вступу у Львівську українську академічну гімназію. 

Що стосується назви, то сучасну вулиця отримала тільки у 1992-му році. З початку дев’ятнадцятого століття, відколи і відома вулиця, вона називалася Кривою Сліпою, проте згодом неодноразово змінювала свою назву. 

Гуляючи вуличкою Нижанківського, можна побачити чимало цікавинок. Передусім, увагу привертає будівля колишнього технологічного інституту (у наші дні – Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка), зведена на початку двадцятого століття. Фасад будинку виконано у сецесійному стилі та прикрашено бетонними скульптурами робітників. Зараз це – пам’ятка архітектури місцевого значення.  

Привертає увагу і будинок під номером вісім. Це старовинна кам’яниця, де свого часу мешкав польський краєзнавець та архівіст Антоній Шнайдер, який став першим автором путівника по нашому місту. 

Вулиця Староміська 

Мандруємо далі на вулицю Староміську – ще одну ну дуже вузьку вулицю у нашому місті, яка, до того ж, іще й невелика за протяжністю. Вулиця Староміська розташувалася у Шевченківському районі міста, в історичному центрі Львова, і сполучає дві центральні вулички – Торгову та Лазневу. Найменша ширина вулиці становить всього чотири метри, а протяжність вулички – всього вісімдесят метрів. 

Майже непримітна і маловідома вулиця раніше називалася Вузькою, з 1871-го року її називали вулицею Гуся. Щоправда, потім русифіковану назву знову поправили і перейменували її на Гусячу. Чому саме так назвали цю вуличку і чи має назва якесь логічне пояснення – достеменно невідомо.  

У повоєнні роки вулиця отримала сучасну назву, яку носить і дотепер. 

З цікавого, що тут можна побачити, це архітектурне вирішення будинків. У стилі переважає вишуканий віденський класицизм, який додає особливого затишку вулиці.  

Цікавий факт: у будинку під номером три за часів польської окупації процвітала крамниця канцелярського приладдя Гізе, а наприкінці 2000-х працювала сучасна букмекерська контора “Фаворит”. 

Вулиця Ференца Ліста 

Наостанок завітаємо на затишну вулицю Ференца Ліста, розташовану у Галицькому районі, в межах історичного центру. Відома ще з вісімнадцятого століття, коли називалася Ковальською. Її найменша ширина становить всього чотири з половиною метра. 

У 1871-му році відбулося перше масове перейменування вулиць у Львові, в ході якого вулиця Ковальська перетворилася на вулицю Лінде – так поляки перейменували її на честь свого вченого-мовознавця. Німецька окупація знову принесла перейменування, однак ненадовго – радянська влада, прийшовши до міста, назвала її на честь російського адмірала Всеволода Руднєва. За іншими даними, вулиця Руднєва була названа так на честь Семена Руднєва – комісара партизанського полку. 

У 1991-му році вулиця отримала сучасну назву на честь угорського композитора Ференца Ліста. 

Привертає увагу архітектурна забудова вулички. Тут – ціла палітра стилів, поєднання історизму, конструктивізму та класицизму. 

У стилі конструктивізму, наприклад, зведено у тридцятих роках минулого століття будинок під номером один. З історії відомо, що тут у часи Другої світової війни німці тут розмістили штаб командувача військ, в сучасному Львові тут розташувалася Галицька районна адміністрація.  

Будинок під номером чотири тут також цікавий. Його було споруджено наприкінці дев’ятнадцятого століття за проєктом архітектора Вінцента Равського-молодшого спеціально під діяльність друкарні. Цікаво, що тут і досі зберігаються маскарони (скульптурні прикраси у вигляді голів тварин чи людей, часом – страховиськ) у вигляді голови першопрохідця у друкарській справі Йоганна Гутербенга. Також на вулиці Ференца Ліста можна побачити будівлі, де свого часу діяла фабрика туалетного мила та парфумерії, колишній прибутковий будинок Едварда Гелвіґа та навіть будинок, де свого часу розміщувалася перша львівська поліклініка.

Latest Posts