Вівторок, 19 Березня, 2024

Історія покинутої вілли Йоанни Лоренц, яку невдовзі перетворять у багатоповерхівку

Львів – давнє історичне місто з величезною кількістю старих архітектурних споруд. Левову частку архітектурних див нашого міста реставрують і дбають про них, вочевидь, аби не втратити на туристичній складовій, однак є у Львові і будинки з сумною історією, яким, схоже, не вдасться дочекатися реставраційних робіт та збереження, пише сайт lviv-future.

Один із таких покинутих будинків Львова – вілла Йоанни Лоренц, що розташувалася на вулиці Євгена Коновальця, 21. Детальніше про історію будинку, розквіт та занепад вілли, а також про його подальшу долю читайте у цьому матеріалі.

Поява та перші роки існування будівлі

Сімнадцяте століття для цієї частини міста, та й для багатьох інших, ознаменувалося сплеском будівництва приватних садиб. На старій карті Львова можна побачити, що ця територія в місті буквально “розпарцельована” віллами, що належали тогочасній місцевій знаті.

Однією з таких вілл, що поповнила міську скарбницю архітектури, стала вілла Йоанни Лоренц, що розмістилася на сучасній вулиці Євгена Коновальця, 21. Щоправда, ця вілла тут з’явилася значно пізніше, ніж всі попередні приватні садиби – про результат роботи архітектора Владислава Рауша стало відомо наприкінці дев’ятнадцятого століття. Віллу було спроєктовано і побудовано у 1898-1899-х роках.

Тоді, у час будівництва, вілла розташувалася на території дільниці, яку називали “Францівкою”, у межах так званого “Нового світу”. Вілла належала заможній родині Франців, звідки і походить назва тієї дільниці – ймовірно, що самі Франци і дали назву цій території. Будівництво розкішної вілли Франців в цьому районі супроводжувалося прокладенням ділянки вулиці Коновальця – від теперішніх Мельника до Київської. Ця невелика ділянка отримала назву вулиця 29 Листопада.

Проєкт пишної вілли Йоанни Лоренц на замовлення самої Лоренц створив вже відомий на той час архітектор, який займався такого роду будинками. Владислав Рауш вже на той час себе зарекомендував як гарний проєктувальник – йому належала помпезна вілла графа Дуніковського, що розташувалася на вулиці Драгоманова, 42. Тут, до слова, починаючи з 1911-го року діє Національний музей імені Андрея Шептицького.

Перепродаж вілли

Вже в наступному році, у липні, Лоренц отримала дозвіл на заселення вілли, однак сама там проживати, схоже, не збиралася – вже дуже швидко вона знайшла нових власників новозбудованій садибі. У 1900-му році власником родини Йоанни Лоренц став директор крайового Залізничного бюро Казимир Залеський і його дружина Феліція. Нові власники дуже швидко взялися за облаштування території – однак, як виявилося вже за декілька років, теж не для себе.

У 1908-му році дружина чиновника, власника будівлі, продала віллу Молочарській спілці в Рудках, яка продовжила займатися благоустроєм ділянки біля будинку. На той час уповноваженим спілки був призначений Кароль Севровський.

Молочарська спілка вирішила здавати приміщення вілли у найми. В 1910-ті роки тут мешкав відомий місцевий купець та судовий працівник. Додаткові кошти дозволили спілці збудувати біля вілли конюшні та приміщення для візників. Ще за кілька років біля вілли постало виробництво – молочарний завод, що простягався аж до стін приватної садиби.

З архітектурної точки зору, будинок було виконано у стилі історизму з деякими елементами необароко. Будинок партетовий, з високими сутеренами та мансардою, зведений з цегли, отинькований та з дерев’яною верандою.

Вілла Йоанни Лоренц у радянські роки та в роки незалежної України

Радянські роки принесли свої зміни для всього міста. Віллу на той час забрали для діяльності відділення КДБ, а сам молочарний завод віддали у власність Львівського міського молочного заводу. Згодом вілла теж була передана на баланс Львівського міського молочного заводу – так було аж до 2013-го року.

З 2012-го року міська влада прагнула віддати ділянку вілли місцевому вишу – Національному університеті “Львівська політехніка” під будівництво тут багатоквартирної будинку. У 2013-му році віллу віддали у власність міської територіальної громади. Що стосується самого молокозаводу біля вілли, то його розібрали.

Згодом, у 2019-му році, віллу Йоанни Лоренц пропонували віднести у список пам’яток культурної спадщини. Вілла отримала статус щойно виявленої пам’ятки.

Що буде з покинутою віллою далі?

Якщо говорити про подальшу долю історичної вілли на вулиці Коновальця, то в червні цього року стало відомо про те, що її планують інтегрувати в новий житловий багатоквартирний будинок. Віллу планують відреставрувати та віддати під житлову забудову в теперішньому елітному районі Львова.

В останні роки вілла практично не використовувалася, через що опинилася в дуже занедбаному стані. Нова власниця вілли – Олександра Осташевська – у червні цього року отримала відповідні містобудівні умови та обмеження на інтеграцію вілли у шестиповерховий житловий будинок. Тут невдовзі хочуть облаштувати сімнадцять квартир, приміщення громадського призначення та підземний паркінг для мешканців будинку. У дворі ж покинутої вілли з’явиться новий дитячий майданчик.

Зазначимо, що Львів вже не вперше втілює такий досвід – реставрацію та інтеграцію покинутих старих будівель у багатоквартирні житлові будинки. Таку долю вже зазнав будинок на вулиці Єфремова, 26, у 2017-му році – тут зберегли фасад австрійського будинку і зробили його частиною нового житлового будинку. Така ж доля спіткала пам’ятку архітектури на вулиці Олени Степанівни – до неї прибудували минулого року ще один комплекс і планують перетворити у ще один готель в місті.

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.