Міжнародний аеропорт “Львів” імені Данила Галицького – другий в Україні за пасажиромісткістю. Його історія починається у 1929 році. Проте з початком повномасштабної війни – з 24 лютого 2022 року українські аеропорти не працюють, адже небо закрите для польотів цивільних літаків. Коли ж знову над Львовом розкриють крила пасажирські авіалайнери та чи безпечно це у час війни – у нашому матеріалі на lviv-future.com.ua.
Історія львівського аеропорту
Історія авіаперевезень у Львові почалась з 1914 році. Тоді у місті Лева запрацювало летовище неподалік Головного залізничного вокзалу на Левандівці. Спершу тут літали лише військові судна. А у вересні 1922 року у небо злетів перший цивільний регулярний рейс за маршрутом Гданськ-Варшава-Львів. Так стартувала історія пасажирських перевезень у місті Лева, та й загалом в Україні. У Києві та Харкові пасажирські авіасполучення запрацювали у 1924 році.
Зі Львовом першою почала співпрацювати німецько-польська авіакомпанія AeroLloyd.
З 1922 по 1929 роки в аеропорті на Левандівці було здійснено 4558 рейсів, під час яких було перевезено 10 тисяч 784 особи. Найбільше у 1929 році: за 485 рейсів повітряним простором скористалися 1894 пасажири. З погляду сучасної пасажирської авіації цифри виглядають мізерними. Все тому, що перші пасажирські літаки вміщали на своїх бортах малу кількість пасажирів. Наприклад, німецькі літаки «Юнкерс» перевозили лише 4 пасажирів. А ось голландські «Фокери» вміщали вже 8-10 пасажирів і долали відстань від Львова до Варшави за 1 годину і 40 хвилин. А ще голландські авіасудна першими у світі могли похвалитись туалетами на борту.
У 1930-х роках у Львові можна було побачити американські авіасудна під назвою «Локхід», що вміщали 11 людей та могли похвалитись невеличким буфетом для зручності пасажирів. Декількома роками пізніше були закуплені американські літаки «Дуглас», що вміщували 14 людей.
Новий аеропорт – нова історія
Проте льотне поле у Левандівці було занадто малим для подальшого розширення, адже навколо були забудови міста. Тож у 1923 році можновладці прийняли рішення про перенесення летовища у район приміського села Скнилів. З цього часу почали працювати над будівництвом та облаштуванням нового львівського аеропорту. Спершу будівельні роботи проводили лише військові. Та зрештою до цієї важливої справи долучилось й цивільне населення.
У 1929 році у Скнилові збудували залізобетонний ангар, у якому запрацював перший аеровокзал. В кінці цього ж року тут почав функціонувати новий аеропорт міста Львова. Запрацювали регулярні внутрішні та міжнародні авіарейси. До Скнилова перенесли й військовий авіаполк.
Аеропорт продовжували розбудовувати й після його відкриття. У 1931 році до Скнилова підтягнули залізничну колію, аби було зручніше підвозити паливо та інші необхідні матеріали. Ще через рік тут було встановлено паливно-заправну станцію, радіостанцію, метеопункт та лампу-маяк.
У 1935 році вперше увімкнули проблисковий ліхтар, світло якого вночі було видно на відстань 100 км. А в 1938 році було встановлено радіомаяки. У ті часи також було збудовано велетенський ангар, який слугував залом очікування для пасажирів. Цікаво, що ці споруди можна побачити на території львівського летовища досі.
Після відкриття нового аеропорту, його керівництво стикнулось з великою проблемою. У осінньо-зимовий період злітну смугу заливало водою. Траплялось, що через це доводилось на кілька днів закривати летовище. Тож у 1936 році було вимощено нові злітно-посадкові смуги, довжина яких була 1200 метрів. Над їх проєктуванням трудились кращі майстри, аби зробити усе якісно: покращене покриття було ретельно викладене щебенем. Цікаво, що дві нові смуги були розташовуватись навхрест одна на іншу. Впродовж 20-30-х років було проведено чимало робіт на летовищі, загальною вартістю 12 млн злотих.
Дбали на львівському летовищі й про зручності для пасажирів. З центру Львова до аеропорту курсував безплатний автобус. А для особливих гостей були навіть автомобілі. Також на території львівського аеропорту працювали чоловіки, що безоплатно носили важкий багаж пасажирів. Цікаво, що оформити документи на виліт можна було менш ніж за 15 хвилин.
У міжвоєнний період зі Львова були польоти у 15 напрямках.
Розклад рейсів аеропорту у Львові змінився у час радянської окупації у 1939-41 рр. З’явилося сполучення з Москвою та іншими містами радянського союзу. У цей час також на території аеропорту почали функціонувати військові та санітарні авіачастини.
Зважаючи на те, що аеропорт – важливий стратегічний об’єкт, у час війни за нього точились запеклі бої. Львівське летовище відчуло на собі війну з першого дня воєнних дій. 1 вересня 1939 року об 11 годині на злітно-посадкову смугу здійснили наліт 30 німецьких бомбардувальників. Їм на підмогу прилетіли також ракетоносії словацьких військ. Вони настільки розгромили смугу повітряних воріт Галичини, що під час евакуації польські літаки зазнали тут аварій.
І знову все повторилось, як страшний сон у червні 1941 року. Авіація Німеччини почала бомбити львівське летовище і знищила 264 радянських літаків, що були там. Зруйнувавши злітну смугу, німці облаштувала тимчасовий військовий аеродром поблизу Рясного. Але згодом почали відбудовувати Скнилівський аеродром. Для ремонту та бетонування злітно-посадкової смуги залучали полонених з концтабору «Шталаг», що був на львівській Цитаделі.
Проте на цьому біди львівського летовища не закінчились. І у 1944 році у Львів знову повернулись радянські завойовники. І на цей раз червоні війська розбомбили львівський аеропорт. Але саме вони мусили його і відновити, зважаючи на стратегічну важливість, особливо у час війни. Галицьке летовище увійшло до системи «Аерофлоту». І знову червоні відновили сполучення з Києвом та Москвою, а також впустили літаки до сусідніх областей. Вже у кінці 1950-х років через львівські повітряні ворота проходило чимало міжнародних рейсів. А до 60-х років усі авіасудна, які прямували на захід, приземлялись у Львові, аби здійснити дозаправлення.
У 1980-х роках з львівського аеропорту відправлялось вже по 60 суден в день.
Вільна країна – модерна історія
З початком незалежності України зміни відбулись у кожному місті та на всіх важливих стратегічних об’єктах. Україна прагнула позбутись слідів радянщини. Тож влада активно бралась за модернізацію країни. Розвивався і Львівський аеропорт. Він відновив статус міжнародного. У 1999 році в місті Лева відбувався саміт глав держав Центральної та Східної Європи. І до цієї події зробили капітальну реставрацію летовища.
Особливих змін повітряні ворота міста Лева набули напередодні футбольного чемпіонату “Євро-2012”. Оскільки Львів став містом, яке мало приймати у себе гостей з усього світу, у 2009 році почали зводити новий термінал аеропорту в стилі хай-тек, площею 39 тисяч м2. Він 9 виходів і може приймати 2 тисячі пасажирів за годину. Будівництво нових повітряних воріт Галичини обійшлось у 2 мільярди 437 мільйони гривень.Також провели ремонтні роботи у старому терміналі. Багатостраждальна злітно-посадкова смуга була реконструйована, а також її збільшили з 2510 до 3305 метрів, аби у Львові могли приземлятись літаки класу D.
У 2013 році у місті Лева вперше приземлився літак Boeing 777. З того часу почала збільшуватись і кількість пасажирів. І у 2018 році аеропорт міг похвалитись рекордним для себе пасажиропотоком – 1,5 мільйона людей, це у три рази більше, ніж було 10 років перед цим.
Оновлений аеропорт – нова назва
Напередодні “Євро-2012” у Львові почали активно дискутувати навколо нової назви для модернізованого летовища. Першим варіантом було назвати аеропорт на честь геніального українського скульптора, що творив на Галичині – Івана Георгія Пінзеля (Pinsel International Airport). Натомість мер Львова Андрій Садовий запропонував назвати повітряні ворота на честь засновника міста Лева короля Данила Галицького: «Міжнародний аеропорт імені короля Данила». Проте політичне об’єднання «Свобода», фракція якого мала більшість у Львівській міській раді, надіслала звернення до тодішнього прем’єр-міністра Миколи Азарова з пропозицією назвати львівські повітряні ворота на честь Українського героя Степана Бандери. Оскільки постать Бандери завжди була суперечливою для українців з різних регіонів, тож тут почали точитись гострі дискусії. Свої протести щодо такої назви почала висловлювати й Польща, яка здавна називала провідника ОУН бандитом. Тодішній ганебний президент України Віктор Янукович приїхав до Львова і сказав, що такі рішення має приймати рада міста. Проте вже через кілька днів Міністерство інфраструктури України заявило, що питаннями перейменування аеропорту буде займатись уряд. Верховна Рада України звернулась до Януковича, аби не допустити, щоб львівський аеропорт мав ім’я Бандери.
Аби зменшити градус напруги у суспільстві щодо назви летовища, вирішили провести опитування серед мешканців. На початку листопада 2011 року інтернет-портал Львова VisitLviv.net провів голосування у Facebook. Серед 12 258 користувачів соцмережі, які взяли участь в опитуванні, найбільше голосів здобула пропозиція назвати львівські повітряні ворота іменем короля Данила Галицького. З результатами даного голосування мер Львова Андрій Садовий подав до уряду пропозицію назвати аеропорт «іменем короля Данила». Кабмін прийняв дане розпорядження. Проте вже наступного дня виник новий скандал. Секретар ЛМР Василь Павлюк заявив, що слово «король» у назві звучатиме недоречно. А депутат Юрій Михальчишин звинуватив команду Садового у тому, що голосування у соцмережі Фейсбук були повністю сфальсифіковано.
Всі суперечки були припинені 6 лютого 2012 року Міністерством інфраструктури України, яке видало наказ про зміну назви державного підприємства «Міжнародний аеропорт „Львів“» на «Міжнародний аеропорт „Львів“ імені Данила Галицького».
Нова війна – нові виклики
З початком повномасштабної збройної агресії росії усі летовища в Україні припинили свою роботу. Проте через декілька місяців після початку бойових дій почали обговорювати можливість відкриття аеропорту «Львів» імені Данила Галицького для цивільних рейсів. Такі думки висловлював і міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба.
Проте експерти наголосили, що цього робити не варто. Адже росія неодноразово атакувала західні регіони України. Летіли також ракети й у сторону львівського летовища. Навіть якби росія підписала зобов’язання не стріляти по цивільних літаках, це не є гарантією безпеки. Адже країна-терорист не дотримується домовленостей. Речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат наголосив, якщо противник розумітиме, що в Україні є аеродром, що функціонує, то країна-терорист вбачатиме у ньому потенційну ціль.
Потрібно враховувати й те, що Україна перейшла на безпекові стандарти Європи, за якими будь-які комерційні пасажирські рейси можливі лише після завершення бойових дій.
Зрештою, Україна немає літаків. Здебільшого авіакомпанії брали судна за кордоном у лізинг. І ще до початку збройної агресії росії власники літаків почали забирати їх з України. Жодна авіакомпанія не захоче ризикувати своїми лайнерами у час відкритих бойових дій.
Проте Міжнародний аеропорт “Львів” імені Данила Галицького не втрачає надії знову відкрити свої повітряні ворота. У жовтні 2023 року до міста Лева приїхала група експертів Управління транспортної безпеки США (TSA). Відбулась перевірка стану інфраструктури термінала та аеродрому, також перевірили стан кібербезпеки аеродрому і рівень безпеки на летовищі під час надзвичайних ситуацій.
Закордонні експерти наголосили, що інфраструктура аеропорту збережена в хорошому стані й надали позитивний висновок летовищу імені Данила Галицького. Але про відкриття повітряних воріт у Львові поки що не йдеться.
