Львів, місто з багатою історією та культурною спадщиною, завжди був важливим центром комунікацій. Протягом століть його мешканці мали доступ до найсучасніших на той час засобів зв’язку, що сприяло розвитку торгівлі, науки та суспільного життя. Історія поштового, телефонного та інтернет-зв’язку у Львові – це розповідь про інновації та прогрес, які не тільки полегшували життя львів’ян, але й інтегрували місто у світові інформаційні мережі, пише сайт lviv-future.com.ua.
Пошта
Перше поштове сполучення у Львові у 1689 році налагодив купець Роберто Бандінеллі, онук скульптора Бачо Бандінеллі. Перші постійні поштові маршрути були організовані у двох напрямках: «Замостя — Люблін — Варшава — Торунь — Ґданськ» та «Ярослав — Ряшів — Тарнув — Краків». За бажанням, посилки могли бути відправлені й у інші напрямки. Кур’єри Бандінеллі відомі своєю швидкістю, доставляли пошту до міст північної Італії всього за два тижні, що було неймовірною прудкістю на той час. Поштова контора розташувалася у будинку №2 на площі Ринок (палац Бандінеллі). Згодом львівська пошта почала обслуговувати маршрут на Кам’янець-Подільський та інтегрувалася у систему королівської пошти Речі Посполитої.
Під час Австро-Угорщини у Львові функціонувало 21 поштове відділення, відкриті між 1862 та 1900 роками, крім центрального відділення, яке діяло з XVIII століття. У 1890 році на вулиці Словацького, 1, було завершено зведення нового будинку дирекції Львівської пошти.
На Львівській пошті працює понад 6,5 тисяч осіб, і вона має 53 відділення. Пошта пропонує як класичні послуги, так і сучасні, включаючи електронний поштовий переказ.
Телефон
У липні 1882 року приватна компанія заснувала у Львові підприємство з надання телефонних послуг, а вже у 1883 році з’явилася перша в місті (і в Україні) міська телефонна мережа.
Перші телефони з’явилися у Львові в 1885 році. 16 грудня того ж року Gazeta Lwowska опублікувала список перших «абонентів Товариства телефонів», серед яких були: 7 установ адміністративної влади (суди, прокуратура, поліція, обласний відділ), 3 установи культури, два підрозділи пожежної охорони, 7 лікарів, дві лікарні, 6 банків, дві контори, 6 торгових домів, 5 фабрик, 3 об’єкти залізниці, 3 готелі, 3 редакції (Dziennik Polski, Gazeta Narodowa, Gazeta Lwowska), 8 адвокатів і 16 приватних осіб.
У 1887 році було здійснено 196 276 телефонних розмов, а також уперше через телефон почали передавати телеграми – за рік їх нарахували аж 1 788.
Телефонна служба працювала цілодобово. Її перша адреса – театральний будинок (будівля теперішнього театру імені Марії Заньковецької), 3-й поверх, площа Голуховських (тепер площа Торгова). Замовлення приймали з 9 до 12 ранку та з 3 до 6 години дня.
Інтернет
У лютому 1993 року у Львові було здійснено перше в Україні підключення до глобального Інтернету через некомутовані лінії зв’язку. Це сталося в будівлі Інституту фізики конденсованих систем НАН України (вулиця Свєнціцького, 1) у партнерстві зі Шведською космічною корпорацією за допомогою супутника Tele-X в межах проєкту UARNet – Українська академічна і дослідницька мережа. Пізніше була створена однойменна компанія, яка досі є одним із найбільших інтернет-провайдерів на Заході України, а також одним із провідних магістральних операторів України.
Підсумки
Історія зв’язку у Львові – це історія інновацій і постійного розвитку. Від перших поштових маршрутів до сучасного Інтернету, місто завжди було на передовій технологічного прогресу. Завдяки цьому Львів не тільки зміцнив свої позиції як важливий культурний і науковий центр, але й інтегрувався в глобальні інформаційні мережі, сприяючи економічному та соціальному розвитку. Сьогодні, використовуючи найсучасніші засоби комунікації, Львів продовжує зберігати свій статус передового міста, яке об’єднує людей та ідеї, забезпечуючи основу для майбутнього розвитку.
