Львів’янка Оксана Соболь із 12-річним досвідом роботи психологинею вирішила кардинально змінити професію і у віці 33 роки розпочала свій шлях у IT. На відміну від багатьох інших джунів, пропозицію працевлаштування отримала вже після першої співбесіди, до того ж під час повномасштабної війни. Про історію Оксани та труднощі, які їй довелося подолати в погоні за роботою мрії, читайте далі на lviv-future.com.ua.
Майже випадкова психологія
В інтерв’ю dev.ua жінка розповіла, що професію психолога обрала майже випадково. Коли вона й однолітки вступали до вишів, ЗНО ще не запровадили. Вступали за університетськими тестами, тож дівчина мала чітко визначитися з університетом, а тоді до нього готуватися.
Оксана обрала ЛНУ ім. Івана Франка. Документи подала до всіх факультетів, де потрібна була математика. Одним із таких факультетів був психологічний – туди дівчина потрапила на бюджет, тому вибір був зроблений замість неї.
Хоча спершу дівчина не вбачала свого майбутнього в психології, практичний досвід познайомив її з цією сферою настільки, що ця галузь стала невід’ємною частиною життя Оксани та засобом заробітку впродовж 12-ти років.
Майже весь час, починаючи від студентських років, Соболь працювала з людьми з особливими потребами, не цікавлячись популярними сімейною терапією, коучингом чи напрямом гештальт. Спершу трудилася у великому навчально-реабілітаційному центрі, а потім взялася за приватну практику.
Багато років працювала з дітьми віком 2–16 років, проводячи заняття безпосередньо з ними або ж консультуючи батьків, родичів чи фахівців сфери інклюзії. Хоча емоційна прив’язаність – табу для психолога-професіонала, але за час роботи клієнти в певному сенсі стали сім’єю Оксани.
Під час роботи психологиня не лише навчила інших розуміти певні речі, а й поглянула на них по-новому сама. Водночас, як зізналася жінка, праця з людьми з особливими потребами вимагала великої емоційної віддачі, а бракувало в такій роботі визначеності й конкретики: коли фахівчиня ставила певні цілі дітям, не могла точно знати, коли вони будуть досягнуті – за тиждень чи півтора року.
Війна як каталізатор зміни професії
Вирішивши знайти собі додаткове заняття, Оксана довго не роздумувала й обрала сферу ІТ, адже їй завжди імпонувала математика й логіка. До того ж ця галузь дає змогу професійно і фінансово рости, залежно від навичок і здобутків, а не просто вислуги років. Постійне самовдосконалення і працелюбність прямо впливають на кар’єрний ріст і зарплату.
На початку жінка сприймала ІТ як хобі, не маючи наміру кардинально змінювати професію. У вільний час відвідувала спеціальні курси, проте, зрештою, вирішила, що хоче зробити ІТ своєю основною діяльністю. Для цього потрібно було докласти більше зусиль, не віддаючи всю себе кільком сферам одночасно.
Оскільки з деякими клієнтами Соболь пропрацювала як психолог понад 4 роки, то просто піти львів’янка не могла: відчувала перед ними моральний обов’язок. Усе змінила велика війна 24 лютого 2022 року. Багато клієнтів виїхало за кордон, тому це був найкращий час, аби здійснити задумане.
Навчання в Mate academy
Жінка відвідала кілька платних курсів офлайн у Львові, однак результат бажав кращого. Якось вона натрапила на київську комп’ютерну онлайн-школу Mate academy, що навчає повністю онлайн, у режимі реального часу, і допомагає з пошуком роботи. Оксана прочитала відгуки колишніх учнів, розпитала про школу своїх знайомих, а тоді вирішила спробувати.
Обрала для себе QA-тестування (QA походить від англійських слів quality assurance – забезпечення якості). Такий фахівець тестує готове програмне забезпечення на наявність багів. Якщо фахові компетенції дозволяють, відразу їх виправляє, якщо ні – надсилає розробнику ПЗ, який відповідає за ту частину коду, де були виявлені баги. У тестуванні важливо розуміти поведінку користувача, тому Оксана вирішила, що така робота дотична до її психологічного фаху.
Навчальна програма в Mate academy була насиченою та нерозтягнутою в часі. Концентрований набір знань із понеділка по п’ятницю повністю занурив у ІТ-сферу та дав змогу зрозуміти, чи до душі ця галузь, чого не могли забезпечити заняття 1-2 рази на тиждень після роботи.
Водночас Оксані було дещо складно звикнути до такого інтенсивного формату, адже раніше розпоряджалася своїм часом сама, не перебуваючи під постійним контролем. Це викликало підсвідомий супротив. До того ж спричиняли стрес щотижневі іспити. З життям поза навчанням тоді довелося попрощатися: іноді потрібно було писати чи щось вчити до темної ночі. Проте жінка таки довела справу до кінця.
Пошук роботи
Оксана, порівняно з іншими програмістами-початківцями, відправила мало резюме – до 100. Цей процес координувала кар’єрна підтримка Mate academy. Після першої технічної співбесіди жінку запросили на роботу, однак вона відмовилася, оскільки не поділяла цінностей компанії.
Таке швидке запрошення змотивувало продовжувати пошуки. Не враховуючи перших скринінгів, львів’янка пройшла приблизно 5 технічних співбесід у різних компаніях. Як зізналася новоспечена айтівиця, співбесіди не викликали морального розбалансування, з усіма завданнями успішно справлялася.
Зрештою, на роботу її запросила львівська компанія VоIPTime, що розробляє програмне забезпечення для кол-центрів із понад 10-річним досвідом роботи у сфері телекомунікацій і створення контакт-служб. Серед клієнтів VоIPTime – банки; логістичні, страхові, телемаркетингові компанії тощо.
Заснувала VoIPTime у 2010 році команда однодумців-експертів у сфері IP-телефонії та кол-центрів. Тоді на українському ринку не було достатньо технологічних рішень, що дозволяли би запускати масові вихідні обдзвони, оптимізуючи навантаження операторів кол-центрів. Команда створила власний унікальний алгоритм режиму вихідного обдзвону Predictive, що відразу ж отримав схвальні відгуки від клієнтів та експертів індустрії.
VoIPTime впроваджує своє програмне забезпечення не тільки в Україні, а й інших країнах Європи, у США та Азії, допомагаючи компаніям будь-якого масштабу швидко обробляти звернення з різних каналів (дзвінків, звернень із чатів, месенджерів, електронних пошт), автоматизуючи бізнес-процеси.
Новий світ IT
ІТ та психологія – кардинально різні галузі. Якщо раніше Оксана могла планувати свій графік самостійно, то працюючи QA-тестувальницею, вимушена залежати від інших працівників і керівництва.
Водночас робота психолога з людьми з особливими потребами виснажувала емоційно. Жінці потрібно було піднімати слухавку в будь-який час доби, якщо клієнт потребував допомоги. Це стирало межі між роботою і особистим життям.
Досвід у психології пригодився тестувальниці через добре пророблену стресостійкість. Загалом, Оксана змінила сферу, де віддаєш всього себе людям, на ту, де керуєш емоціями відповідно до екрана, який перед тобою. Одне слово, перейшла від людей до машин.
Після переходу в ІТ до неї нерідко телефонували колишні клієнти, цікавлячись, чи не планує жінка повертатися у психологію. Однак, попри певні складнощі, львів’янка зрозуміла, що ІТ – те, у чому вона себе бачить і хоче розвиватися.
