Львівський кінний спорт має багату історію. У 1802 році відкрили Школу верхової їзди, а вже у 1843-му з’явився перший іподром. Тоді й почали проводити перші кінні перегони. Детальніше про цей та інші львівські іподроми далі на lviv-future.com.ua.
Іподром на Янівських Блонях
Перший іподром, який позначений на планах Львова, розміщувався на Янівських Блонях. Так колись називали місцевість між вулицями Левандівською та Естонською. Зініціювало створення іподрому Товариство підтримки вирощування коней та кінних перегонів, яке очолював князь Владислав Сангушко. На плані міста ця територія позначена як «Rennbahn», що перекладається з німецької як «іподром».
Гостей на перегони везли великопанськими повозами та звичайними поїздами. Історик Іван Крип’якевич писав, що кінні перегони на Янівських Блонях відбувалися з 1843 до 1890-х років. Щоправда, в 1848-му перегони перервала «Весна народів», коли Львів приєднався до повсталих європейських міст, що боролися за свою свободу і незалежність. Відновили перегони аж у 1857-му, коли Львів став столицею Королівства Галичини і Лодомерії. Після 1890-х ця територія пустувала, а вже в 1914 році австрійці спорудили тут перший у Львові військовий аеродром.
Іподром за Стрийською рогачкою
У 1889 році за Стрийською рогачкою (перехрестям колій) між вулицями Стрийською та Козельницького щоліта Товариство підтримки вирощування коней організовувало кінні перегони. Місце для перегонів відмежовувалося кінними бар’єрами. Для глядачів облаштували вишукані ложі-трибуни, тож іподром не залишався поза увагою міщан.
Іподром востаннє позначили на плані міста в 1922 році, однак кінні перегони припинилися ще раніше. В 1921 році територію передали Львівському спортивному товариству «Чорні», яке потім збудувало на цій місцевості різні спортивні споруди. В радянський час ці споруди перейшли у власність товариства «Динамо», а потім там розмістили будівлі податкової адміністрації, НАН України та Українського католицького університету.
Іподром на Персенківці та Хуторівці
У 1924 році львів’янин Адам Крулікевич став першим олімпійським медалістом в індивідуальних виступах серед громадян Польщі та уродженців Львова. Це стало поштовхом до побудови нового іподрому, тож у 1928 році відкрили третє місце для кінних забігів у межах вулиць Персенківка та Хуторівка. Новий іподром був не менший за свого попередника: бігова доріжка мала довжину 1600 м та ширину 24 м. На доріжці встановили п’ять перешкод, для глядачів збудували трибуни. В конюшнях поміщалося сто коней. Із трьох боків іподром оточував ліс.
В радянський час іподром частково реорганізували, зокрема, облаштували дві доріжки: трав’яну завдовжки 1620 м та завширшки 18 м; піщану завдовжки 1780 м і завширшки 4 м. Для 280 коней збудували 16 конюшень. Перегони відбувалися щонеділі, починаючи з другої години дня. Також там працював ресторан і тоталізатор (ставки на результат перегонів). До іподрому гостей возив 4-ий тролейбус та 10-ий трамвай.
Друга світова війна завдала удару по Галичині та кінному спорту зокрема. Іподром проіснував 40 років. У 1968 році він припинив свою роботу через те, що чотирма роками раніше Рада міністрів УРСР передала цю земельну ділянку Львівському автобусному заводові.
Іподром на Стрийській
У 1977 році був відкритий Львівський іподром наприкінці вулиці Стрийської. Тоді там розмістили конюшні на 400 голів; ветеринарні об’єкти тощо. Через деякий час тут створили ще й гуртожиток на 232 місця та автопаркінг.
Іподром функціонував як філія московського іподрому. На ньому зробили трав’яну «зелену доріжку» та першу в Україні систему фотофінішу, яка дає можливість фіксувати результати перегонів із точністю до однієї тисячної секунди.
З кожним роком нові рекорди швидкості, чудова організація та зручна доріжка надавали іподрому величезної популярності. Крім трав’яної, зробили також піщану, всепогодну і ґрунтову доріжки, які дали змогу проводити випробування за будь-яких погодних умов.
Львівський іподром – перший в Україні, який збудували для випробування коней верхових порід. Сюди почали привозити коней, багато з яких були чистокровними представниками англійських порід. Тварин випробовували на довгих та коротких дистанціях. Найважливіша дистанція мала протяжність 2 400 м і називалася дербі. Інші дистанції становили 1 800, 2 000 та 2 200 м. Іноді скачки відбувалися навіть на 2 800 метрів, на ній перемагали лише витривалі коні.
У 1985 році тут провели Всесоюзні змагання кіннотників на конях важкоупряжних порід. У змаганнях взяли участь 7 команд з 64 учасників. Завдяки цьому в 1987 році іподром потрапив у п’ятірку найкращих в країні, відповідно до даних Держагропрому СРСР. В радянські часи тут активно працював тоталізатор. Тоді він був єдиною дозволеною азартною грою, тож люди не шкодували грошей на ставки.
У 1990-х роках стан іподрому значно погіршився через нестачу державних коштів на його утримання. Однак після візиту Папи Римського Івана Павла II у 2001 році справи пішли на краще. Папа провів тут найбільшу за кількістю людей літургію за всю історію України – прийшло півтора мільйона осіб. Вже у 2003 році іподром відновив роботу.
24 жовтня 2007 року Віктор Ющенко підписав указ, який фактично доручив Кабміну передати у комунальну власність Львова іподром, у зв’язку з підготовкою до Євро-2012. 6 листопада 2007 року 50 працівників Львівського іподрому біля стін ЛМР влаштували акцію-протест проти передачі іподрому у комунальну власність, оскільки побоювалися, що це призведе до розкрадання іподрому та повне його занедбання «під шумок підготовки до Євро-2012».
Зрештою, іподром таки залишився під контролем трудового колективу іподрому, який самостійно зайнявся його удосконаленням до Євро-2012. Фонд держмайна передав колективу цілісний майновий комплекс іподрому в оренду на 25 років. У відповідь на це місцева влада заборонила робити ставки на спортивні події, їх прирівняли до гральних автоматів. Через це кінний спорт втратив свою видовищність, а колектив іподрому – можливість заробляти гроші.
Своє обурення передачею в оренду іподрому працівникам висловив мер Львова Андрій Садовий. Зокрема, він сказав, що не вірить, що приватні особи самостійно вкладуть 20-30 млн доларів у цей іподром, щоби належним чином підготувати його до чемпіонату.
У 2008 році на іподромі почали проводити щорічні всеукраїнські кінноспортивні змагання. У 2014-му 50 вершників позмагалися тут за Кубок обласної федерації кінного спорту. Оскільки змагання зібрали чимало учасників і сподобалися глядачам, їх вирішили зробити традиційними.
Після повномасштабного вторгнення росії в Україну деяких коней із небезпечних областей евакуювали до Львівського іподрому. Він став притулком для тварин, де вони змогли безкоштовно жити та відновлюватися.
До слова, кінні перегони у Львові проводили не лише на іподромах. Альтернативним місцем для скачок був давній велотрек Львівського товариства велосипедистів, який спорудили в 1906 році, а також спорткомплекс СКА. Усе це лише доводить, що кінний спорт для львів’ян завжди викликав цікавість, а особливо в той час, коли кінь був розкішшю і засобом пересування водночас.
