У 1914 році австрійська влада вирішила збудувати перше у Львові летовище, щоби в разі війни з росією, сюди прилітали авіаційні роти з австрійських Відня і Граца. Його розмістили на території Левандівки – між залізничним вокзалом і вокзалом станції «Клепарів». Цю місцевість колись називали Янівські блоні, пише lviv-future.com.ua.
База російських літаків
Через затримки ці роти так і не прилетіли, однак коли росія окупувала Галичину, на аеродромі «Левандівка» почали базуватися російські авіатори. Австрійці поспіхом відступали з галицьких земель у 1914 році, тож забули на летовищі більше ніж 2,5 тонни бензину, яким росіяни потім довгий час заправляли свої аероплани. У вересні 1914-го австрійський літак намагався розвідати покинуте летовище, однак російський пілот відігнав розвідника.
Навесні 1915 року величезні російські бомбардувальники типу «Ілля Муромець» прибули до Львова. Їх сконструював київський інженер Ігор Сікорський. Гігантські літаки здійснили бойові вильоти проти австрійських військ.
Повернення під контроль австрійців
У червні 1915 року летовище знову опинилося під контролем Австро-Угорщини. Австрійська влада влаштувала на ньому виставку трофейних російських аеропланів.
Тоді льотне поле простягнулося від головного вокзалу аж до станції «Клепарів». Біля вокзалу розмістився 4-й літунський парк, у якому ремонтували авіадвигуни та фюзеляжі (корпуси літальних апаратів). Також у парку розмістилися різні склади запчастин, фарбувальний цех, ангар для літаків, зброярська майстерня і гараж. На випадок пожежі була передбачена пожежна помпа з приводом від електротурбіни.
Телефонна станція, канцелярія і їдальня були розміщені в окремих будівлях. Також були бараки для охоронців. Авіабомби й зброю зберігали дальше від усіх приміщень. Загалом для літаків передбачалися три великі ангари та ще кілька малих. Розмір самого льотного поля – 760 на 700 метрів.
Вантажопідйомність тогочасних літаків становила лише 130 кілограмів, через це їхнім завданням, окрім військових цілей, було доставлення пошти. 20 березня 1918 року з Відня до Києва вперше вилетів літак, одна з проміжних посадок якого була саме у Львові, де пілот приземлявся на ночівлю.
Пошту доставляли аж протягом двох діб, адже вночі літаки не літали, бо ще не було розвиненої навігації, пілот орієнтувався на наземні об’єкти. Через деякий час на дахах високих будівель і вокзалів почали писати назви населених пунктів, їх підсвічували прожектори, які було видно за 100 кілометрів.
Використання летовища поляками та перші цивільні польоти
Під час польсько-української війни в 1918–19 роках аеродром контролювала польська армія. Польські пілоти відремонтували тут деякі австрійські літаки й потім використали їх у битвах проти Української галицької армії. Через трохи летовище стало базою для 6-тої та 7-мої ескадрильї Третьої авіаційної групи авіації поляків.
У міжвоєнний період летовище все ще діяло лише для військових цілей, однак у 20-их роках цивільним пілотам дозволили користуватися необхідними для них ангарами, телеграфом, майстернями, медичною амбулаторією тощо.
Перший цивільний літак у світі – Junkers F.13 – сів на львівському летовищі 2 серпня 1922 року з чотирма пасажирами на борту. Він курсував з Варшави до Львова. Політ тривав 2,5 години. О 10 годині ранку пасажирів урочисто привітали представники влади, робітники пошти, залізничники, армійці та ректор Львівської політехніки.
Регулярні цивільні польоти по рейсі Данциг – Варшава – Львів почалися 5 вересня 1922 року. Це був перший цивільний авіамаршрут у Галичині. Два літаки Junkers F.13 виконували польоти, а третій завжди стояв у резерві на випадок різних непередбачуваних ситуацій. Через деякий час були придбані ще три літаки такого типу.
Новий аеродром на Скнилові
У 1923 році почали переносити обладнання та всю авіаційну інфраструктуру з Левандівки на поля Скнилова, оскільки левандівське летовище не підлягало розширенню через забудову сусідніх територій. Бракувало місця для розміщення як військових, так і цивільних авіаторів. Летовище також не могло бути розширеним через непридатний для посадки та зльоту літаків ґрунт.
У 1925-му військові, а потім і цивільні почали будувати новий аеродром та аеропорт на Скнилові. Його будівництво завершили в 1936 році. Після того, як польські авіалінії реорганізували, львівським відділом «Льот» керував військовий льотчик Евгеніуш Роланд. У січні 1929 року «Льот» курсував за п’ятьма маршрутами. Рейси здійснювали літаки голландської конструкції «Фоккер Ф-VIIa/1м», а через 6 років їх удосконалили, відтоді 360-кілометровий маршрут Львів–Варшава долали за 1 годину 40 хвилин.
«Фоккери» перевозили вже не 4, а 8-10 пасажирів. Ці літаки перші у світі мали туалет. У середині 30-х рейси виконували американські літаки «Локхід», вони перевозили вже 11 пасажирів і мали невеликий буфет. Наприкінці 30-х американські «Дугласи» уміщували 14 пасажирів, а оновлені «Юнкерси» – 15. «Дугласи» та «Юнкерси» були обладнані оновленою навігацією та автопілотом.
У 1929 році на Скнилові звели залізобетонний ангар та перебазували військовий авіаполк. 1931 року до аеропорту підвели залізничну колію, а через рік встановили радіостанцію, метеопункт, заправку та лампу-маяк. 1933-го льотне поле вже мало радіодальномір і освітлювальну апаратуру.
Під час дощів та снігопадів льотне поле розмокало, тож у 1936 році спорудили дві злітно-посадкові смуги навхрест. У них вже було покращене покриття із щебеню. Встановили також бетонне покриття на пероні. У 1938-му збудували спеціальний зал очікування для пасажирів. Загалом у міжвоєнний період можна було летіти зі Львова у 15 напрямках. Нові напрямки відкривали, організовуючи спеціальні дійства, куди приїжджали цілі делегації.
Квитки продавали в аеропорту та турагентствах і великих готелях. Квитки у два боки коштували значно дешевше, а для дітей до 3 років – майже безкоштовно. Щодо багажу, то дозволяли перевозити сумки вагою 15 кг, а в дальніх рейсах – 20 кг.
У період радянської окупації відкрилися нові рейси до різних міст СРСР. Крім того, тут розмістили військові, санітарні й сільськогосподарські авіачастини. У 1941 році німці та словаки розбомбили злітну смугу, а свої літаки садили на поля біля Рясного. Через деякий час німці відновили аеродром на Скнилові й почали бетонувати злітно-посадкові смуги, використовуючи в’язнів концтабору «Шталаг», який розміщувався у львівській Цитаделі. У 1944 році повернулася радянська влада. За неї летовище було знову розбомблене, а тоді відремонтоване.
Увіковічнення історії на Левандівці
На Левандівці поблизу колишнього летовища назвали багато вулиць, пов’язаних з авіацією. Після 1945 року радянська влада переклала назви вулиць із польської на українську: вулицю Шибовцову на Планерну; Хангарну на Ангарну; Скшидлову на Крилату; Пілотув на Пілотів; Льотнічу на Повітряну; Стерову на Дирижабельну; Сільнікову на Моторну; Варштатову на Верстатну.
Ті вулиці, які були названі на честь польських авіаторів, перейменували також: вулиця Жвірки стала вулицею П. Несторова; Капітана Бастира – Е. Багрицького; С. Стеца – Алелюхіна; Вігури – О. Молодчого.
Фото: photo-lviv.in.ua
