Львів дуже старовинне місто із чудовою архітектурою. Особливо Львів наповнений прекрасними церквами, монастирями та соборами. Багато хто за це і любить Львів. Перлиною ж серед усіх львівських церков та соборів виділяють саме Архікафедральний собор Святого Юра, пише сайт lviv-future.com.ua. Його історія дуже довга і сповнена загадок. Чим будівля приваблює як місцевих мешканців, так і туристів? Які події святиня змогла побачити? І що було до цього собору? Що ж, настав час розібратися.
Передісторія цього місця
Існує легенда, що у 1280 році ця місцевість була заселена й у цей час тут існувала печера. Досі достеменно невідомо це була природна чи штучна печера. У ній проживав чернець Василь, який проводив весь свій час у молитвах, щоб спокутувати всі земні гріхи. Достеменно невідомо, коли з’явилася ця легенда, але вперше її записав Бартоломей Зиморович, дослідник Львова, у XVII столітті. Вчені розходяться на думці ким був цей Василь. Хтось каже, що це був Василь Романович, який зрадив свій народ під час походу татар на Судомир, а ті, у свою чергу, вирізали все його населення. Саме через душевні муки він і став відмолювати гріхи.
Існує безліч версій про появу і самої церкви на Святоюрській горі. Одна з них говорить, що Юр’євську церкву створив князь Лев Данилович у 1282 році і навіть переніс до цієї церкви тіло свого батька. Хоча це місце нічим особливим не відрізнялося, але все ж таки саме на цьому пагорбі вирішили збудувати церкву. Дуже він сподобався князю.
Також існує версія, що фундамент церкви заклав Юрій Львович. На жаль, особливих підтверджень ні тієї, ні іншої версії немає.
Період польської влади
Перші зрозуміліші згадки про Архікафедральний собор Святого Юра починаються за часів польської влади над цими землями. Перші згадки про собор можна знайти у роботах львівського історика, бургомістра та радника ХVII століття Бартоломея Зиморовича “Потрійний Львів”. Тут автор описує будівництво храму, але дивно під двома датами: перша – 1363 рік, а друга 1437 рік. Чому ж його свідчення так відрізняються? Все просто! Сам бургомістр не жив у часи будівництва собору, а тому в його хроніці можна знайти багато помилок і неточностей. Дослідники розходяться на думці, чому все-таки Зиморович написав дві дати. Хтось каже, що Зиморович припустився помилкового дублювання однієї і тієї ж події, а тому вважати за правильну дату варто першу, а саме 1363 рік. За версію 1437 року виступають дослідники, які схиляються до того, що церкву у Львові та церкву у Вірменії будував один і той самий майстер. Про це Зиморович і говорив у своєму тексті. На жаль, перевірити, на скільки вони схожі, неможливо, оскільки церкву у Львові вже переробили і сказати, що вона схожа на Вірменську, буде не дуже коректно.
Проте роботу, яку зробив Зиморович, складно оцінити. Завдяки йому сучасні дослідники можуть хоч трохи уявити, як церква виглядала в давнину. А, окрім цього, вони можуть прочитати історію створення споруди.
Було б все простіше, звичайно, якби в хроніках вціліло б ім’я архітектора. У всіх джерелах, які вдалося добути вченим, його представляли як Дорі. Таку транскрипцію багато хто вважає лише механічною опискою і на підставі багатьох архівних текстів ідентифікував його з тим будівельником, чиє прізвище у версії “Doringus murator” неодноразово згадувалося у найстаріших міських книгах, який можна було знайти у Львові. Багато хто схиляється до того, що цей Дорінг мав німецьке походження.
Під час визвольної війни 1648–1657 рр. загони гетьмана Богдана Хмельницького тимчасово зупинилися під Святогірською горою на просторих полях та передмістях, що належали монастирю. Сам же Хмельницький мешкав у цей час у монастирі. Тут же він приймав посла міської громади єпископа Арсенія Желіборського, який мав завдання ні в якому разі не допустити нищівного штурму міста і спробувати мирно порозумітися з Хмельницьким. Зрештою, сторонам вдалося укласти взаємовигідну угоду.
Оновлений собор Святого Юра
Ідея створення нового монастиря на Святоюрській горі належала Анастасію Шептицькому. У літописах було написано, що це людина, яка була повністю віддана служінню Богові. На той час митрополит ініціював будівництво величезної кількості нових церков та монастирів.
Спочатку собор Святого Юра планувалося оновити. Перед 1733 роком консисторія прийняла рішення про збір коштів на “кафедральну фабрику”. За дорученням митрополита це мав здійснити отець Єронім Островський ЧСВВ. Але намісники не дуже поспішали надсилати кошти на перебудову, як їм здавалося, і так чудової церкви. Хоча за документами стає ясно, що собор Святого Юра був у дуже плачевному стані. Через те, що заклики митрополита були проігноровані, сам митрополит вирішив взятися наводити лад. Тому 11 жовтня 1733 року він розіслав пастирський лист до намісників, які розташовувалися на півдні від Львова. У листах були написані не лише прохання та побажання, а й прямі погрози усунути з посад у разі непокори. Хто справді був усунений, а хто все ж таки вніс гроші на розбудову храму – невідомо. Як і невідомо про тодішні роботи у соборі. Це не означає, що вони були повністю відсутні, просто швидше за все вони були дуже нечисленні.
Спорудження сучасного храму Святого Юра
Зберігся детальніший фіксаційний план всього архітектурного комплексу станом на 1750 рік, тобто на початок спорудження нової будівлі. План дає повне уявлення про спорудження та характер розміщених будівель на горі в той час, коли будувався новий храм Святого Юра.
З плану стає зрозуміло, що на той час існувало лише три кам’яні споруди. Тут стояв новий храм, монастирський корпус вздовж північної сторони церкви зі своїм окремим входом у східному торці, а також невелика кам’яна брама з дерев’яною надбудовою для варти.
Крім вищезгаданих споруд, на прилеглій території було кілька невеликих будинків, також стайня та місце для возу, який був призначений для людей церкви. Біля вівтаря нового собору схематично показують дві шестикутні, швидше за все, дерев’яні вежі, які були пов’язані з бастіонами, правда бастіонів уже на той момент не було. Будівництво греко-католицької кафедри розпочалось у 1744 році за проєктом Бернарда Меретіна, який до кінця своїх днів намагався вдосконалити архітектурні особливості храму. Після смерті першого архітектора, на його місце став Клеменс Ксаверій Фессінгер. Роботи продовжилися аж до 1764 року, але ось оздоблювальні роботи закінчилися лише в 1772 році.
Храм стоїть на терасі, до якої ведуть двомаршенові сходи, які прикрасили скульптурами та балюстрадою. Фасад храму акцентовано монументальним порталом із постатями отців східної церкви Лева та Опанаса роботи скульптора Івана-Георгія Пінзеля.
Також тут є красива скульптура під назвою “Юрій-Змієносець”, яку створив той самий Пінзель. Над внутрішнім оздобленням храму працювали у 1770-х роках скульптори Михайло Філевич, Себастьян Фесінгер, Юрій Радивіловський, Лука Долинський, Франциск Смуглевич.
Храм має цікаву і захоплюючу історію. Та й може порадувати око любителів архітектури. В цьому храмі прямо відчувається дух старіх часів. Цей храм просто неперевершена споруда, яка є унікальною в цілому світі.
