П’ятниця, 12 Серпня, 2022

Львів, якого ми не знаємо: що знищила у місті Друга світова війна?

Війна завжди приносить втрати для світу – гинуть люди, падає економіка, знищуються архітектурні та культурні пам’ятки, які багато років були окрасою міст. Друга світова війна також принесла для нашого Львова чимало істотних руйнувань та втрат, розповідає сайт lviv-future.

Що зруйнувала війна у Львові і чим були особливими втрачені архітектурні пам’ятки – читайте у матеріалі нижче.

Темпль

Вікіпедія

Одна з найбільших релігійних споруд у Львові, яку було втрачено в ході воєнних дій, це знаменитий Темпль – синагога реформістів (поступовців), який знаходився на площі Старий Ринок. Збудована у 1846-му році, будівля проіснувала тільки до 1942-го і була знищена німцями.

Синагогу зводили впродовж трьох років під керівництвом архітектора Йогана Зальцмана, а автором проєкту вважається відомий львівський архітектор Іван Левицький, авторству якого належить чимало інших споруд у нашому місті. Зразком для такого варіанту львівської синагоги послужила Міська синагога у Відні.

Проповіді тут виголошували спершу польською мовою, згодом – німецькою. Крім того, приміщення синагоги використовувалося не тільки для релігійних заходів, а й для культурних тощо. З назвою храму пов’язують діяльність видатних львівських равинів того часу.

У ході німецької окупації у 1941-му році у Львові підпалили низку синагог, серед яких був і Темпль. Історик Володимир Меламед запевняє, що синагога була зруйнована унаслідок вибуху, коли у ній були люди. Вже у часи незалежної країни на місці синагоги небайдужі поставили пам’ятний знак.

Церква Святого Духа

Для християн величезною втратою часів Другої світової війни стала втрата церкви Святого Духа. Історія храму бере свій початок з 1729-го року, коли коштом княгині Теофілі Вишневецької з Лещинських було збудовано костел та монастир римо-католицького ордену домініканок.

1783-го року монастир домініканок закрили, діяльність самого ордену припинили. Монастирські споруди передали у користування греко-католицькій громаді нашого міста.

Згодом тут відкрили духовну семінарію, де навчався видатний громадський діяч та письменник Маркіян Шашкевич. Сам же костел переосвятили на церкву Святого Духа.

У церкві Святого Духа зберігалися важливі пам’ятки з Манявського Скиту.

15-го вересня 1939-го року церкву Святого Духа разом з бібліотекою Богословської академії та прилеглими приміщеннями було зруйновано внаслідок бомбардування міста німецькими військами. Цілою від усього комплексу залишилася лише дзвіниця.

У 1942-му році архітектор Євген Нагірний розробив проєкт відновлення храму.

Синагога “Хасидим Шуль”

У ході Другої світової війни було зруйновано чимало синагог, серед яких і старовинна синагога “Хасидим Шуль”. Це втрачена хасидська синагога Львова, яка розташувалася на розі сучасних вулиць Лазневої та Сянської.

Чому старовинна? Храм було зведено ще у далекому 1791-му році, спершу його будували повністю з дерева. Мурована синагога “Хасидим Шуль” була збудована вже у другій половині дев’ятнадцятого століття. Ще згодом, на початку двадцятого століття, синагогу було перебудовано, після чого вона набула рис неоманьєризму, характерного львівського зразка.

Трагічним для синагоги видався 1918-й рік, коли Львів зайняли польські війська. Поляки вчинили у стінах старовинної синагоги погром, велика пожежа знищила внутрішній вистрій святині. Та вже за рік вдалося реконструювати будівлю за архітектурним проєктом Генрика Орлеана.

Наступна трагічна сторінка в історії існування синагоги “Хасидим Шуль” – 1941-й рік. Тоді під час окупації Львова святиню було зруйновано, в наші дні на її місці розташувалися господарські будівлі.

Сучасним історикам надзвичайно прикро, бо через багато років дізнатися про те, як достеменно виглядала синагога у дерев’яному та мурованому вигляді так і не вдалося. Не збереглося жодних світлин, за винятком кількох, зроблених вже після 1918-го року.

“Золота Роза”

Синагога “Золота Роза” – пам’ятка архітектури часів Ренесансу у Львові, одна з найголовніших святинь львівської єврейської міської громади. Розташувалася єврейська святиня на території середньовічного єврейського кварталу, на сучасній вулиці Івана Федорова, 27. Датою початку будівництва святині вважається далекий 1582-й рік.

Муровану міську синагогу було споруджено за проєктом італійського архітектора Павла Щасливого за участі Авмросія Прихильного і Адама Покори. Фундатором будівництва святині виступив шанований львівський купець, глава міської єврейської громади Іцак Нахманович.

Нелегка доля випала синагозі “Золота Роза”, адже вона добряче “мозолила очі” римо-католицькому духовенство, яке, скрегочучи зубами, таки дало дозвіл євреям збудувати невелику святиню для себе. Щоправда, ненадовго дозволили, адже вже під кінець шістнадцятого століття єзуїти захотіли звести монастир саме на місці, де вже красувалася єврейська синагога. Довгі роки суперечок та скандалів повернули синагогу у власність родини Нахмановичів.

Вважалося, що ця будівля – центр суспільного життя середньовічного єврейського кварталу, одна з найгарніших синагог Східної Європи.

Синагогу було неодноразово підпалено у 1941-му році, згодом нацисти її остаточно зруйнували. Залишки будівлі внесли до Реєстру пам’яток архітектури місцевого значення.

Велика передміська синагога

Велика передміська синагога – втрачена єврейська святиня, яка розташувалася у Краківському передмісті Львова, зведена у 1632-му році. Синагогу було зведено з дерева, за іншими даними – з прусського муру. За час існування синагога кілька разів була спаленою та відбудованою.

Цікавий факт: в інтер’єрі синагоги знаходилася галерея для студентів – унікальне явище для тогочасних польських синагог.

Восени 1941-го року синагогу підірвали нацисти.

Ось така вона – втрачена через Другу світову війну львівська архітектура, яку ми вже не зможемо побачити в нашому місті.

Latest Posts