У центральній частині Львова можна побачити найдавніший зі збережених житлових будинків у місті. Він знаходиться на вулиці Сніжній, ліворуч від храму Матері Божої Неустанної Помочі УГКЦ. Будинок збудували у XVIII столітті. Більше на lviv-future.com.ua.
Мешканцем був органіст монастиря бенедиктинок
Львовознавець та екскурсовод Петро Радковець під час стріму Tvoemisto.tv розповів, що колись тут мешкав органіст монастиря бенедиктинок. Сам монастир розташований неподалік.
Кілька років тому «Дім органіста» перебував у поганому стані, однак тепер його осучаснили, водночас зберігши старовинні форми. Будинок внесений до Реєстру пам’яток архітектури місцевого значення під охоронним номером 106.
Вартує уваги і храм Матері Божої Неустанної Помочі УГКЦ, що знаходиться поблизу. Раніше це був костел Пресвятої Діви Марії Сніжної. Перші письмові згадки про нього датуються 1344 роком, тож збудували його ще раніше. Деякі дослідники припускають, що зводився костел німецькими колоністами. Він був центром першої римо-католицької парафії Львова.
Нове життя костелу почалося у середині XVІІІ століття. У 1750-51 роках його наново розписали, а у 1763 році він знову став парафіяльним. До парафії віднесли північну частину Краківського передмістя, а також села Клепарів, Голоско і Брюховичі. У тому ж столітті костел дещо розширили, а поруч збудували філігранний будиночок органіста, який став окрасою цивільної забудови передмістя.
Примітним є і колишній монастир бенедиктинок, він розташований поблизу храму Матері Божої Неустанної Помочі УГКЦ та «Дому органіста». Це одна з перлин львівської архітектури, створена Павлом Римлянином. Монастир став другим жіночим у Львові після монастиря кларисок.
У радянські часи в приміщенні монастиря було Музично-педагогічне училище № 2. У 1946 році на території монастирського саду збудували середню школу № 19. Зараз в колишній обителі бенедектинок, де монахині моляться уже понад 400 років, функціонує Святопокровський жіночий монастир Студійського уставу.
Цей монастир розташований на площі Вічевій, яка є однією з найдавніших площ у Львові та найменшою в Україні – 24 м завдовжки, вона розташована в межах частини міста, яка існувала ще за княжих часів. Площа виникла перед брамою монастиря бенедиктинок, тому впродовж кількох століть називалась Бенедиктинською. Після Другої світової війни її перейменували на Вічеву.
