В околицях Львова можна віднайти низку незвичайний і досить часто не популярних місцин для культурного відпочинку. Однією з них, повідомляє сайт lviv-future.com.ua, є невелике село Оброшине, розташоване неподалік від південно-західних околиць Львова.
Від львівського головного вокзалу можна доїхати туди менше, як за тридцять хвилин. Оброшине – старовинне село з глибоким історичним минулим. Передусім, відоме своїм Палацом Архієпископів, а також дендропарком та зоопарком з оленями.
Історія села Оброшине на Львівщині
Першу згадку про Оброшине датують 1431 роком. Досліджуючи селища Львова, відомий дослідник Василь Лаба виводить назву “оброшине” від тюркських племен, з якими жителі колишнього села у V – VI століттях вели довгі війни. У “Повісті временних літ” їх названо “обрами”. На думку Василя Лаби між цими племенами і назвою села Оброшине можна прослідкувати певний зв’язок. Хоча ця теорія досі залишається не підтвердженою.
Відомо, що у 1456 році Оброшине належало Пйотру Шамотульському, якому король Казимир Ягеллончик віддав під заставу, щоб погасити свій борг. Згодом селище перейшло у власність львівського архієпископа, а також письменника й поета Грегожа з Санока. За його ініціативою 1466 аж по 1939 роки Оброшине належало львівським архієпископам. Найбільшого розвитку село досягло у XVIII столітті, у час, коли місцевими землями володів Ян Скарбек. Саме він заснував у Палаці Архієпископів літню резиденцію.
Також у селі є наполовину зруйнований костел кінця XVIII століття та церква Святого Димитрія, побудована у 1914 у співпраці двома архітекторами – польським Тадеушем Обмінським та українським Олександром Лушпинським.
Палац Архієпископів XVIII століття: колись і тепер
Найбільше відвідувачів цікавить старовинний Палац Архієпископів XVIII століття. Його історія пов’язана з історією самого села, оскільки тривалий час саме будівля Палацу була літньою резиденцією та основним місцем для мешкання архієпископів та їхнім гостей, які приїжджали до власників маєтку.
На жаль, палац дуже постраждав під час Першої Світової війни, коли російські солдати грабували цінні речі та спалювали унікальні дерев’яні різьблення, розбивали скульптури. Потім німці на місці каплиці зробили їдальню. Згодом австрійські воїни організували в приміщенні палацу табір для біженців.
У 1920-х роках палац зазнав шкоди з боку радянських реставраторів, які намагалися перелаштувати історичну пам’ятку на свій лад, що не зовсім відповідає стилю барокового палацу.
Палац Архієпископів XVIII століття виявляє подібність з французькою архітектурою пізнього бароко та рококо. Для стилю палацу характерне поєднання пишних форм в інтер’єрах із скромними фасадами. До повного ансамблю садиби первісно належали: власне палац, сад, парадний двір, окрема кухня та окремі невеликі службові приміщення. Також для входу у двір палацу встановлено дві брами – головна, на якій встановлено дві чоловічих статуї й службова.
На сьогодні, фасад з боку парадного двору реставрований та виглядає охайно, у той час, як інші частини палацу, де збереглися унікальні оздоблення – перебувають в аварійному стані, усе більше розвалюються та заростають мохом. Складна ситуація визначної пам’ятки архітектури пов’язана з тим, що палац перебуває у власності Інституту сільського господарства Карпатського регіону, керівництво якого не зацікавлене у відновленні цінної культурної спадщини Львівщини.
