Серед істориків немає єдиної думки щодо того, кого можна назвати розробником бронежилету. Однак серед претендентів є прізвище відомого галицького винахідника – Яна Щепаника, пише lviv-future.com.ua.
“Ера замахів” та пошук засобів індивідуального захисту
В історичній літературі можна знайти інформацію за якою, період кінця XIX– початку XX ст. називають “ерою замахів”. Мається на увазі застосування тактики терору проти представників плати радикальними політичними партіями та рухами. Як правило до збройної боротьби вдавались ті політичні сили, які не могли у законний спосіб стати опозицією для влади, боротися з останньою у стінах парламентів. Це анархісти, ультраправі, представники лівих партій та інші. Радикали вчиняли замахи на можновладців використовуючи або вибухівку або вогнепальну зброю (снайперських гвинтівок ще не було).
У 1894 р. італійський анархіст за допомогою ножа вбив президента Франції Саді Карно. Роком раніше був вбитий мер Чикаго Картер Харрісон. У 1900 р. ще один монархіст застрелив італійського короля Умберто I. Окрім представників влади, від замахів гинули банкіри, фабриканти, пересічні люди. Лише у 1891 р. у Європі було скоєно 1100 замахів. Справжнього розквіту набув тероризм у царській Росії, де протягом 1901 – 1912 рр. було скоєно понад 17 тис. замахів.
Тепер кілька слів треба сказати про засоби індивідуального захисту. Захисні обладунки в різних арміях світу були відомі ще здавна. Це і кольчуги, панцирі, кіраси. Останні забезпечували доволі успішний захист від вогнепальної зброї до 1870-х рр., тому кірасирські загони (вершники) можна було зустріти у арміях Франції, Німеччини, Австрії та інших країн. Однак важкі кіраси сильно обмежували мобільність армійських підрозділів й від них відмовлялись. Винахідники з різних країн працювали над тим, аби створити індивідуальні засоби захисту, захистивши ними насамперед політиків та представників силових структур (поліція, спецслужби).
Казимир Жеґлен та Ян Щепаник
Далеко не усі знають, що винахід бронежилету пов’язаний з персоною монаха. Мова йде про Казимира Жеґлена, який народився 1869 р. на Тернопільщині. Він вирішив стати монахом та вимушений був емігрувати до США, аби уникнути мобілізації до війська. Він оселився у Чикаго. Саме вбивство згаданого мера Картера справило великий вплив на молодика, й той почав займатись розробкою індивідуального захисту.
Перший прототип бронежилету був виготовлений з листового металу та шерсті тварин. У березні 1897 р. він запатентував два варіанти бронежилетів. Один з них складався з багатьох шарів міцного льону під назвою “Абердин”, під яким був шар шерсті тварин (мабуть, шерсть ангорської кози). Потім, як структурний шар, були листи шовкової тканини. Останній шар бронежилету винахідник просочував речовиною, склад якої так й не назвав. Такий бронежилет міг зупинити кулі револьверів, однак не став перешкодою для рушниць Winchester, Krag-Jorgensen і Springfield.
Говорячи про бронежилет створений на основі тканин варто згадати про те, що у 1881 р. американський лікар, проводячи розтин тіла застреленого чоловіка зафіксував той факт, що одна з куль влучила у шовкову хустинку, яка знаходилась у нагрудній кишені одягу жертви. Ця хусточка значно скоротила глибину проникнення кулі. Лікар продовжив вивчати можливості шовкових тканин, створив прототип бронежилету що мав 30 шарів тканини (згодом зменшив кількість шарів до 18). Однак такий бронежилет коштував на ті часи дуже дорого – понад 800 доларів США.
16 березня 1897 р. у Чикаго відбулись офіційні випробування виробу Жеґлена. Два шматки матеріалу прикріпили до дерев’яних стовпів і майже годину вели по них вогонь. Лише одна куля пробила жилет, однак не вразила деревину. Далі бронежилет тестували на собаці, на трупі людини. Нарешті 10 липня 1897 р. Жеґлен надів бронежилет на себе та залишився неушкодженим. Через те, що у США не було автоматизації виробництва бронежилетів, винахідник вирішив шукати однодумців у Європі, де й познайомився з Яном Щепаником.
Щепаник народився 1872 р. у Мостиськах на Львівщині, здобув педагогічну освіту, вчителював. Паралельно з тим чоловік активно цікавився інженерією та різними винаходами. Не випадкового його називали й “галицьким генієм”, “польським Едісоном”.
Щепаник автоматизував ткацький верстат, створив телефот – пристрій для передачі зображення, колориметр (пристрій для управління кольором). Інженер мав напрацювання у створення сонячних батарей, гелікоптера.
Саме у Європі Жеґлен познайомився з молодим талановитим винахідником, прагнучи запустити масове виробництво бронежилетів. Монах-винахідник мав патенти та технології, а Щепаник міг забезпечити виготовлення засобів індивідуального захисту у великих кількостях, модернізувати бронежилети. Обидва винахідники підписали угоди про кооперацію 7 травня 1897 р. В угоді зазначалось, що Щепаник мав виплачувати Жеґлену щомісячно по 20 злотих до того часу, поки не почнеться масове виробництво. Далі дохід обидва інженери мали ділити порівну.
Численні випробування
Щепаник замовив спеціальний ткацький верстат, який мав виготовляти тканину для засобів захисту. Винахідник модернізував прототип Жеґлена, завдяки методу переплітання тканин. Цей метод ґрунтувався на тому, що багато шарів одночасно перепліталися нитками основи, в результаті чого виходив дуже компактний, міцний матеріал. У той же час він був гнучким і легким. Цю технологію можна було виконувати лише на верстатах.
Пристрій розроблений двома винахідниками забезпечував захист від пістолетних куль та ударів холодною зброєю (ніж, кинджал). У 1901 р. відбулась демонстрація бронежилету у Кракові. Під час випробувань було зроблено кілька пострілів з револьверу калібром 7-мм, з відстані трьох кроків. Кулі не пробили тканину.
У 1902 р. винахід представили на виставці у Кракові. Один з офіцерів кілька разів вистрілив у бронежилет. Кулі не пробивали його, натомість залишали на тканині плями. В той же час офіцер прострелив дошку товщиною 5 см та металеву плиту товщиною в сантиметр.
Суперечки
Згодом між Жеґленом і Щепаником почали точитись суперечки щодо того, хто є автором бронежилету, хто зробив більше, аби створити пристрій захисту. Після того, як у 1901 р. у США був убитий президент Вільям Мак-Кінлі, Щепаник заприсягся, що доба терористів зникне, оскільки люди масово носитимуть бронежилети. Польський винахідник обіцяв протягом місяця надіслати засоби захисту першим особам більшості держав світу.
У 1905 р. Жеґлен майже розірвав усі контакти із Щепаником, отримав велике замовлення на виробництво бронежилетів від Росії. Однак виробництво так й не стало масовим.
Практичне значення
Незважаючи на роботу, проведену Жеґленом і Щепаником, вони зробили лише прототип сучасного бронежилету, а сам пристрій не набув масового поширення. У військах бронежилети почали масово застосовувати під час війни у В’єтнамі (1964-1975). Сьогодні існує велика кількість бронежилетів різного класу захисту. У бронежилетах активно застосовують різні метали, кевлар, полімери та інші засоби.
Та все ж пристрій, створений Жеґленом і Щепаником, рятував людські життя. У 1906 р. анархіст Матео Морраль кинув бомбу під карету, в якій перебував іспанський король Альфонсо ХІІ. В результаті теракту понад 20 осіб загинули та ще понад 100 отримали поранення. Монарх вцілів, оскільки його карета зсередини була обшита куленепробивною тканиною. Після цього інциденту Щепаник був нагороджений Орденом Ізабелли Католицької. Є відомості про те, що бронежилети зберегли життя кільком європейським політикам, серед яких були й болгарські можновладці.
