Субота, 13 Квітня, 2024

«Незрячість – це не вирок»: історія львівського програміста Дениса Ревеги

Денис Ревега з Кам’янця-Подільського освоїв комп’ютер, коли йому ще не було десяти, а у свої чотирнадцять створив перший вебсайт. Згодом переїхав до Львова, де став успішним програмістом. Усьому цьому не стала на заваді незрячість хлопця. Про його життєвий шлях читайте далі на lviv-future.com.ua.

З професією визначився ще в школі

Денис навчався чотири роки в київській школі-інтернаті № 5, з 6-го по 9-й клас – у звичайній школі в рідному Кам’янці-Подільському, а останні два роки школи знову повернувся до столиці. Протягом чотирьох років навчання з дітьми без вад він сформував своє ставлення до життя, зрозумівши, що може жити так само, як і вони.

До слова, ще у школі для незрячих Денис познайомився зі своєю майбутньою дружиною, в неї зір втратився не повністю.

Хлопець мав схильності до точних наук, а в 14 років зрозумів, що хоче пов’язати життя з інформаційними технологіями. Тоді й почав вивчати програмування та створив сайт. Потім у школу в Кам’янці-Подільському прийшов працювати вчитель, який був глибоко обізнаний у цій темі, тож він багато корисного розповів Денису та його однокласникам.

Після закінчення школи Денис вступив у Національний авіаційний університет на факультет комп’ютерних наук, що в Києві. Незважаючи на ваду, хлопець легко працював із комп’ютером. Щодо його однокласників з інтернату, то більшість стала музикантами чи масажистами, адже в незрячих людей добре розвинені тактильні відчуття.

Від фрілансу до роботи в офісі

Приїхавши після навчання в рідний Кам’янець-Подільський, Денис почав працювати на фрілансі, однак згодом робота вдома набридла. Тоді він переїхав до Львова, побував на багатьох співбесідах, на яких отримав відмови через те, що технічно не зміг би виконати певні завдання. Проте Денис зосередився на тому, що може виконати, і йшов далі.

Згодом надіслав резюме у ще одну львівську компанію, що розробляє сайти. Потім пройшов онлайн-співбесіду, там розповів, де навчався, який досвід роботи, що може виконувати тощо. Роботодавець дав тестове завдання Денису й так перевірив його професіоналізм. Після цього його взяли на роботу.

Працювати отримав змогу завдяки спеціальній програмі «NonVisual Desktop Access», яка перетворює все, що на екрані, на звуки мови. Іншими словами, програма читає текст, різні символи, зображення тощо. Розкладку клавіатури Денис вивчив уже давно, тож для нього не склало труднощів писати код.

Зайнявся насамперед функціональним програмуванням, зокрема back-end-розробкою. Верстати сайт, створювати фронтальні сторінки, інтерфейс – це вже завдання інших програмістів. Колеги звикали до особливості Дениса десь місяць, оскільки в компанії багато співробітників.

«Жаліти треба лише тих, хто не прагне вчитися»

Щодо технологічних можливостей для незрячих, то, як розповів Денис Tvoemisto.tv, технології, що спрощують життя незрячим людям, стрімко розвиваються. Наприклад, Android і Windows постійно розробляють технології, що роблять користування системами доступним для людей з обмеженими можливостями.

Однак труднощі виникали з добиранням на роботу. Бракувало позначок на тротуарах, щоби можна було зрозуміти, де є пішохідні переходи. Раніше бракувало також звукових світлофорів.

За словами Дениса, людям із вадами потрібна підтримка влади та суспільства. Не варто драматизувати життя людей з обмеженими можливостями, адже, як сказав Денис, незрячість – це не вирок; значно гірше, коли людина не має бажання розвиватися, хоч і має можливості. Своїм незрячим знайомим, які вирішили ніде себе не пробувати,  він неодноразово говорив, що найгірше – це нічого не прагнути. Якщо ж є якась ціль у житті, то жодна вада не стане перепоною.

Фото: Tvoemisto.tv

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.