Влітку 1897 року, через 4 місяці після появи у Львові мотоцикла, тут з’явився перший автомобіль. Авто Benz-Victoгіа належало нафтовому магнату Казімєжу Одживольському. Відтоді це диво техніки почало заполоняти вулиці міста. Докладніше про львівські автомобілі за часів панування Австрії та Польщі далі на lviv-future.
Випробовування першого авто
Казімєж народився у звичайній сім’ї, після закінчення промислово-технічної академії у Кракові поїхав до Аргентини працювати бурильником. Потім повернувся в Галичину, де співзаснував компанію, що розвивала нафтову галузь у Бориславі. У 1895 році ця компанія відкрила свердловину «Якуб». Ця свердловина поклала початок нафтовій лихоманці Галичини, внаслідок чого регіон на початку ХХ століття здобув 3-тє місце у світі за кількістю видобутої нафти (після США та росії).
Невдовзі заможний Казімєж почав купувати нафтові території по Прикарпаттю та навіть Румунії. У свої 37 років зміг придбати і таку надзвичайно дорогу річ як автомобіль. Львівська влада доволі прискіпливо поставилася до такої новинки. Зокрема, організувала для авто випробування, щоби з’ясувати, наскільки воно безпечне для жителів.
Випробовував автівку німецький водій, представник фірми Веnz Леопольд Пшеломський, який і продав машину Казімєжу. Він проїхався по вулиці Туган-Барановського, майстерно обганяючи кінні карети та пішоходів. Випробовування оцінювала поважна комісія, до якої належали радники та референти президента міста, поліцейський комісар, директор електротрамвая та ще кілька чиновників. Члени комісії вирішили, що автомобіль повністю безпечний для оточення. Тоді автомобільна ера в місті почалася офіційно.
Характеристики тогочасних машин
У 1897 році фірма Benz відкрила своє представництво в Галичині, однак автівка була предметом розкоші, що демонстрував заможний статус власника, а не необхідністю: тоді машина коштувала приблизно як хороша кам’яниця.
Тогочасний «Мерседес» розганявся максимум до 25 км/год, що не надто перевищувало швидкість кінної упряжі. Повністю заправленого баку на 20 л вистачало на 100–120 км. На цю дистанцію потрібно було 160 л води, аби охолоджувати двигун, оскільки тоді була охолоджувальна система випаровувального типу. Двигун працював дуже гучно. Сама машина важила 650 кілограмів.
Перші ДТП
У вересні 1899 року на проспекті Свободи автомобіль наїхав на Ілька Хом’яка, протягнувши його трохи за собою. Автовласник заплатив Ількові 400 корон (для розуміння: стільки коштували дві корови).
У 1904 році біля села Липники, що на Львівщині, перекинувся французьке авто «Серполе». Ремонт машини коштував приблизно як кам’яниця з кількома поверхами в центрі Львова. У жовтні наступного року на перетині вулиць Костюшка й Дорошенка мотоцикліст не втримав кермо і розбився об браму на Кривій Липі.
Поява знаків і правил
У 1903 році у місті запровадили дорожні знаки. Тоді вони мали вигляд горизонтальних прямокутників. Наприклад, шахівниця попереджала про нерівності на дорозі, а перевернута «П» із розведеними ніжками говорила про близькість канави.
Перші водійські права у Львові отримав у 1905 році інженер Тадеуш Гайне, який за власний кошт відремонтував залишений напризволяще автомобіль Веnz. У січні 1906 року тут запровадили правила дорожнього руху, узгодили процес видачі водійських прав, оформлення реєстраційних номерів та документів на авто. Водійське посвідчення видавали після виповнення повноліття та за умови успішного складання іспиту.
У той час швидкість автомобіля по місту не мала перевищувати 15 км/год, за межами міста – 45 км/год, під час туману та на поворотах – 6 км/год. Усі машини у Львові мали реєстраційні номери. У 1908 році ввели правило про покарання для власника автомобіля за погано відрегульований двигун, що спричиняв гору кіптявого диму.
Що цікаво, львівська преса не захоплювалася революційним транспортним нововведенням. Наприклад, польськомовна газета Kurjer Lwowski описувала автомобіль як смердючого, обурливого, хитрого монстра, що підступно випускає свій задушливий дим. Газета постійно акцентувала увагу на курйозних випадках і аваріях, зокрема, часто писала про те, як машини полохають коней, наїжджають на тротуар, перекидаються тощо.
Розширення автомобільного призначення
Незважаючи на всі недоліки, машини все частіше використовували в комерційних і комунальних цілях. У 1906 році з’явилися перші таксі. Таксисти очікували на клієнтів на площі Міцкевича, біля оперного театру та неподалік від Бернардинського монастиря. Вартість проїзду з центру до кінця вулиці Івана Франка коштувала в 500 разів більше за звичайний сніданок.
До 1910 року у Львові з’явилися перші вантажівки. Їх купували крамниці й різноманітні підприємства для робочих цілей. Ще одна вантажівка була придбана міською владою за 24 000 корон (дорівнювало вартості 120 корів) для вивозу сміття. До 1914 року для вивозу сміття вже закупили десяток різних автівок. Так само для своїх потреб авто придбала міська водогінна мережа. Перед Першою світовою з’явилися і перші пожежні машини, а під час війни – карети швидкої допомоги.
У міжвоєнний період, у часи польського панування, попит на авто зріс у зв’язку з вдосконаленням автомобілів, що частково було зумовлено потребою інженерного розвитку під час війни. Використовувалися і машини для рекламних цілей.
Однак для простолюду автомобілі все одно залишалися недосяжною мрією. Саме тому, на світлинах того часу можна побачити хіба що заможних людей. Часто вони робили фото цілими сім’ями на фоні своїх машин, аби вкотре підкреслити високий соціальний статус. У 1930-х почали з’являтися невеликі машини для дітей, аби маленькі львів’яни за допомогою власних ніг пересувалися по міських площах і вуличках.
Культові автоперегони
У 1925 році у Львові відкрився Малопольський автомобільний клуб, що рекламував та розвивав автомобілізм. Цей клуб започаткував кільцеві автоперегони європейського зразка.
Перші перегони у Львові відбулися 8 вересня 1930 року. Тоді Львів став автомобільним осередком Європи, називали перегони «Львівський трикутник» через трасу у формі трикутника зі зрізаними кутами. Траса пролягала по вулиці Вітовського, площі Івана Франка, вулицях Стрийській та Героїв Майдану.
Одне коло було завдовжки 3041 м, учасники мали проїхати 100 таких кіл. У червні 1931 року львівські перегони здобули міжнародний статус, а в 1932-му – статус Гран-прі Львова. Це було унікальне явище, оскільки таким статусом місто нагородила Міжнародна асоціація автоклубів.
Від європейських трас львівська місцевість відрізнялася бруківчастим покриттям та 800-метровою трамвайною колією, що значно ускладнювали проходження дистанції. Європейські гонщики називали львівську трасу найскладнішою в серії Гран-прі.
Змагалися зірки автоспорту з більш ніж 10 європейських країн. Проводили перегони до 1933 року, скасували їх через наближення Другої світової війни. Подальші спроби відновити статусні автоперегони зазнавали краху аж до здобуття Україною незалежності. Уже в незалежній Україні декілька років поспіль у Львові можна було насолодитися чудовою атракцією – гонкою на ретроавтомобілях.
Фото: photo-lviv.in.ua
