П’ятниця, 19 Серпня, 2022

Сумний ангел і конвеєр смерті: історія вулиці Ірини Калинець

У 2022 році у Львові в межах процесу дерусифікації вирішили перейменувати вулиці, названі на честь російських діячів, подій, пов’язаних із росією тощо. Серед них – вулиця Карла Брюллова, яку після довгих обговорень перейменували на вулицю Ірини Калинець, пише lviv-future.com.ua.

На честь Карла Брюллова – російського художника, ініціатора викупу Тараса Шевченка з кріпацтва – вулицю назвали в 1946 році. Її історія до того часу була трагічною.

Мала бути частиною вулиці Набєляка

У початковому плані архітектори планували створити цю вулицю як частину вулиці Набєляка (потім перейменували на Котляревського). Зокрема, це видно на плані «Королівського столичного міста Львова», який видала книгарня Альфреда Альтенберга.

Власники земель та вілл, що між вулицями Набєляка та Хшановської (потім – Вербицького), не допустили цього. Тому, вулицю у 1898 році вирішили назвати на честь Еліяша Яна Лонцького – польського військовика, генерал-майора, командувача гарнізону Львова під час облоги міста турками в 1672 році.

«Тюрма на Лонцького»

У міжвоєнний період тут створили головне управління польської поліції Львівського воєводства та облаштували камери для арештованих. Цей будинок львів’яни назвали «Тюрмою на Лонцького».

Саме тут боролися з «антидержавними» організаціями, як-от ОУН чи КПЗУ. У 1935 році в будівлі розмістили слідче відділення поліції, а в’язницю почали використовувати як слідчий ізолятор для політичних в’язнів. 1936 року під час Львівського процесу тут утримували Степана Бандеру, Ярослава Стецька та інших підсудних.

У 1939 році радянська влада організувала на Лонцького Львівську тюрму НКВС №1, де знову утримували політичних в’язнів. Серед них був голова уряду ЗУНР Кость Левицький. Початок війни між Німеччиною та СРСР у 1941 році спричинив масове винищення жителів Західної України катами з НКВС. Тисячі людей вивозили з їхніх домів до тюрем – конвеєру смерті.

Тюремні ворота для огляду мешканцям Львова відкрили німці, аби всі могли пересвідчитись у злочинах комуністів. Якщо трупів не опізнавали, то їх закопували на подвір’ї тюрми. Деяких пізніше перепоховали на Янівському та Личаківському кладовищах.

Згодом німецьке гестапо облаштувало на Лонцького і свою катівню. Зокрема, тут перебував отець Омелян Ковч. У 1943 році вулицю назвали Ешенбахгассе.

Після приходу радянських військ у 1944 році у в’язницю потрапив Йосиф Сліпий. Вулицю знову перейменували на честь Лонцького. Також тут перебував священномученик Роман Лисько. За переказами, його живого замурували в стінах тюрми.

Потім тут розміщувалося міське управління міліції та слідчий ізолятор КДБ, де перебував В’ячеслав Чорновіл, брати Горині, а ще багато дисидентів і священників.

У часи незалежності слідчий ізолятор перейшов у підпорядкування СБУ. 2004 року керівники СБУ запланували на подвір’ї колишньої тюрми збудувати 6-поверховий будинок із підземними гаражами для своїх працівників. Львів’яни почали протестувати, тож будівництво відклали, а подвір’я використали як автомобільну стоянку.

З червня 2009 року в приміщеннях колишньої тюрми запрацював музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького».

Легенда про сумного ангела

На вулиці Ірини Калинець впадає в око будинок №4, який спорудили ще 1905 року за проєктом польського архітектора Тадеуша Обмінського. Подейкують, що якось двоє злочинців занапастили дівчину, після чого вона померла. Їх заарештували та посадили у в’язницю на Лонцького. Батько тієї дівчини, щоби хоч якось помститись, викупив кам’яницю №4, а на її фасаді помістив зображення дочки: щоби злочинці завжди дивилися з в’язниці на ту, кого вони замучили. 

Latest Posts

.