Одна з найстаріших вулиць Львова – Вірменська. Вона утворилась одночасно з формуванням середньовічного міста Лева. Древня вулиця бере початок від проспекту Свободи та закінчується мурами колишнього монастиря домініканців. Тут панує особливий релігійний дух, колоритна архітектура та запах кави на піску, який лине із легендарної кав’ярні Вірменка. Адже вірменська громада з її неповторними традиціями найдревнішої східної християнської культури роками створювала у Львові свій національний осередок. Попри те, що після радянських чисток вірмен у місті практично не залишилось, їхній дух панує у кожному камені Вірменської вулиці, пише сайт lviv-future.com.ua.
Історія становлення вірменської громади та її вулиці у Львові
У XIII столітті вірмени були вигнані з власної батьківщини монголо-татарською навалою. Шукаючи прихистку, зайшли на гостинну галицьку землю. У Львові вони вподобали місцину неподалік центральної Ринкової площі, адже вірмени здавна славились своїм купецьким хистом. Так утворилась одна з найдовших вулиць центральної частини міста – Вірменська. У Середньовіччі вона була центром вірменського осередку у Львові.
У XV столітті на вулиці Вірменській була вже кам’яна бруківка, водопостачання та навіть зливна каналізація. Будівництво вулиці Вірменської відбувалось з розмахом. Тутешні будинки можна було хіба порівняти з тими, що красувались на площі Ринок. Над створенням архітектурної композиції вулиці вірмен працювали найкращі львівські будівельники. Та, на жаль, дерев’яний готичний ансамбль Вірменської вулиці згорів докорінно під час великої пожежі у Львові 1527 року.
На згарищі Вірменської вулиці постала кам’яна ренесансна архітектура. У XVII-XVIII століттях споруди почали активно розбудовувати. Крім дво- та триярусних, під кінець ХVІІІ ст. з’являються чотириярусні кам’яниці. Це суттєво вплинуло на їх ренесансний ансамбль будівель. У фасадах почали прочитуватись ампірні та барокові риси. Наприкінці XIX століття на Вірменській можна було зустріти споруди у стилі історизму. Вплинуло на забудову вулиці вірменів пограбування шведськими військами Львова у 1704 році.
В часи німецької окупації вулиця носила назви Бюрґерштрассе та Вельфенштрасе. Теперішня назва вулиці Вірменська офіційною стала у 1871 році. У цей час до вулиці вірменів зачислили також декілька бічних вуличок, зокрема відрізок між вулицями Театральною та Краківською. Вірменська стала завдовжки 450 м.
Головні споруди вулиці
Вірменський кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці
Головна споруда Вірменської вулиці – одна з найстаровинніших пам’яток Львова – Вірменська церква, збудована у другій половині XIV століття. Вона була громадським і релігійним центром вірмен у Львові. У 1367 році церква стала соборною. У місті Лева був створений єпархіальний центр вірменів Русі та Валахії. Надалі навколо церкви склався цілий ансамбль будівель: дзвіниця, палац архієпископа, вірменський банк, монастир Бенедиктинок, пам’ятна колона з постаттю святого Христофора та дерев’яний вівтар з композицією Голгофи.
У 1910 році під час реставрації храму два польські художники Ян Розен та Юзеф Мегоффер взялись за внутрішню декорацію святині. Розен намалював у Вірменському соборі дуже містичні ікони, прихований сенс яких досі ніхто не може розгадати. До речі, Ян Розен згодом емігрував до США і взяв участь у розписі Білого дому. Розен увійшов до сотні кращих художників Америки XX століття.
За радянської влади Вірменський собор закрили. У 1945 році був заарештований адміністратор і священники храму. Через утиски вірмени виїхали до Польщі. Тоді у стінах храму влаштували фондосховище львівської картинної галереї та згодом музею Леніна.
У січні 2000 року церкву нарешті повернули вірменській громаді. У 2001 році вірмени провели перше богослужіння у храмі після багатьох років його релігійного забуття. Для вірмен Вірменська церква у Львові є головною церквою у східній Європі.
Цікаво, що на подвір’ї Вірменської церкви можна побачити надмогильні плити. Все тому, що ділянку перед південним фасадом храму займав давній вірменський цвинтар, на якому збереглися вірменські надгробки XVI-ХVІІІ ст. До речі, саме на цьому подвір’ї у 1978 році відбулося фільмування деяких сцен із відомого кінострічки “Д’Артаньян і три мушкетери”.
Будинок «Пори року»
Привертає увагу туристів на вулиці Вірменській кам’яниця під номером 23. У 1764 році цей будинок було перебудовано з двох в один. Скульптор Гаврило Красуцький виліпив цікаві фігури для оздоблення споруди. На фасаді будинку з’явилися рельєфи пір року, бога часу Хроноса і знаків Зодіаку. Через таке незвичне оздоблення львів’яни називають кам’яницю будинком пір року.
Будинок-вбивця
Містикою оповита історія кам’яниці №10, що була на перетині Краківської та Вірменської вулиць. Цю будівлю називали будинком вбивцею. У 1922 році кам’яниця завалилась, поховавши під своїми уламками кілька десятків людей. Зводити нову будівлю у цьому місці поляки, які тоді панували у Львові, не наважились. У 1943 році саме там німці розстрілювали полонених. Після війни на цій ділянці облаштували спортивний майданчик. А в роки перебудови там почав функціонувати імпровізований ринок “Вернісаж”, який згодом перемістився ближче до Оперного театру.
З 2007 року у цьому містичному місці почали проводити розкопки, під час яких археологам вдалось знайти добре збережені фрагменти фундаменту кам’яниць, монети, а також рештки давньоруської доби: кераміку та інші предмети побуту. Зараз на цьому місці звели готель.
“Вірменка”
А ще львів’янам та гостям міста Вірменська вулиця асоціюється з уже легендарною кав’ярнею “Вірменка”, яка відкрила свої гостинні двері у 1979 році. Тут любили посидіти за філіжанкою запашної кави поети, художники, музиканти. Відвідувачі обмінювались самвидавом, читали заборонених Солженіцина, Булгакова, слухали заборонений тоді рок-н-рол… Старожили Львова згадують, що невелике приміщення “Вірменки” завжди було забите під вінця, і ще й на вулиці чекали своєї черги любителі кави та свіжих сарафанних новин міста.
Галереї вулиці Вірменської
Культурно-мистецьке життя на Вірменській вулиці кипить у декількох виставкових залах: галереї “Зелена канапа”, “Пори року” “Icon Art” та “Дзиґа”. Найпопулярнішим з них є «Мистецьке об’єднання «Дзиґа», розміщене у крайній будівлі Вірменської вулиці в приміщенні домініканського монастиря. Саме ця галерея стала свіжим ковтком повітря у мистецькому Львові у пострадянський час. На противагу традиційним виставковим залам тут проходили та проходять досі виставки експериментального і модерного мистецтва, фестивалі, зустрічі з цікавими митцями з усього світу. Поряд розміщений закапелок одного із засновників «Мистецького об’єднання «Дзиґа» – українського громадського, політичного і культурного діяча, великого львів’янина Маркіяна Іващишина, який помер у 2019 році.
