Субота, 13 Квітня, 2024

З історії енергогосподарства львівського електротранспорту

Служба енергогосподарства – важлива ланка в структурі львівського електротранспорту. Вона відповідає за роботу кабельних, контактних мереж і тягових підстанцій, їх ремонт. Виникла ця служба ще під час будівництва в місті першої електростанції. Як вона розвивалася, читайте далі на lviv-future.

Поява міської електростанції

У 1881 році піонер львівського електропостачання Францішек Рихновський створив для Галицького сейму (потім там розмістився головний корпус Франкового університету) енергопостачальну й енергоосвітлювальну систему.

У 1882 році легендарний винахідник Томас Едісон створив у США першу загальноміську електростанцію у світі. А вже через 11 років львівська влада підписала договір із німецькою електротехнічною компанією Siemens & Halske щодо спорудження у Львові електростанції, електротрамвайних ліній та трамвайного депо.

Пришвидшила впровадження електрифікації в місті Крайова виставка 1894 року – найбільший ярмарок у історії Королівства Галичини та Володимирії, що проходив у Стрийському парку. Представники різних країн демонстрували на ярмарку різноманітні культурні та цивілізаційні здобутки. Оскільки транспортного сполучення між залізничним вокзалом і Стрийським парком не було, то виникла ідея запустити електричний трамвай. Він зумовив появу першої в місті електростанції.

У вересні 1893-го на куті вулиць Академіка Сахарова та Вітовського, біля трамвайного депо, розпочалося будівництво електростанції постійного струму. Електростанція мала два генератори, що давали змогу курсувати 16-тьом трамвайним вагонам.

Ангар трамвайного депо і міська електростанція постійного струму, 1894 р.

У середині травня 1894 року почалося випробовування електротрамвая, а вже 31 травня він почав курсувати від залізничного вокзалу до школи-гімназії Святої Софії. У серпні того ж року взялися за прокладання ще однієї лінії – від «Віденської кав’ярні», що на проспекті Свободи, до місцевості Личаків. У 1895 році вже курсували 22 електричні трамваї з одним вагоном. У 1899-му у Львові з’явилися причіпні вагони.

Від цієї електростанції живилася не лише трамвайна контактна мережа, а й міська електромережа постійного струму. Наприклад, так живили оперний театр, а згодом і загальний шпиталь (Львівську обласну клінічну лікарню).

Нова електростанція на Персенківці

На початку ХХ сторіччя ресурсів станції постійного струму виявилося замало, тож виникла потреба в новій потужній електростанції зі змінним струмом. Її розмістили на Персенківці (Сихівський район). Електростанцію запустили 18 лютого 1909 року. До 1908 року також проклали по місту 170 км кабелів змінного струму.

Електростанція на Персенківці

Якщо в системах постійного струму постійно виникала проблема великих втрат потужності в мережі, зокрема коли передавалася електроенергія на великі відстані, то в системах змінного струму цей недолік був усунений завдяки підвищенню напруги, а водночас зменшенню струму в мережах.

Наприкінці 1913 року контактна мережа електричного трамвая загалом сягала 61,4 км. У 1909–13 роках ця електростанція працювала завдяки мазуту, а потім – кам’яному вугіллі. З 1920-х років працювала на газі. Після того, як ця електростанція була запущена, почався процес демонтування мережі з постійним струмом. У 1916-му стара електростанція перестала працювати.

Під час польсько-української війни (1 листопада 1918 – 18 липня 1919) станція на Персенківці сильно пошкодилась. У зв’язку з відсутністю струму призупинився трамвайний рух. Відновили роботу станції та трамваїв у травні 1919-го, однак повністю відновити електростанцію вдалося аж у 1921-му.  

Обладнання трамвайних тягових підстанцій

Після початку роботи станції на Персенківці на старій електростанції постійного струму змонтували 3 електромашинні випрямлячі для потреб електротрамвая. Саме так створили першу у Львові тягову підстанцію.

Будівля, де розташовувалася перша міська електростанція, а потім – тягова підстанція № 1, фото 2019 р. 

На початку 1920-х, щоби перетворювати змінний струм у постійний, використовували важкі й громіздкі умформери. Від перевантаження струмом захищали плавкі запобіжники. Високовольтні рубильники вмикав і вимикав власноруч обслуговуючий персонал.

Електромеханічний випрямляч (умформер) на тяговій підстанції № 1, початок 1920-х рр.

У 1927 році на вулиці Під Дубом ввели в експлуатацію нову тягову підстанцію трамвая (підстанція № 2). Вона вже мала сучасне на ту епоху обладнання. Зокрема, використовувалися інгітрони (ртутні випрямлячі), а напругу знижували масляні трансформатори.

У 1938 році підстанція № 1, що на Сахарова, отримала масляний трансформатор та інгітрон. На початку 1940-го вона стала потужнішою за станцію № 2, оскільки отримала потужні перетворювачі та мотор-генератори.

Робота трамвайної мережі під час Другої світової війни

У 1939–40 роках майже 18 км зношених контактних дротів замінили на нові. Під час окупації міста нацистами (липень 1941 – липень 1944) трамвайний рух у Львові не припинився, а от під час відходу з міста німці завдали значних збитків трамвайній галузі, знищивши понад 80 опор контактної мережі, вивізши 32 км мідного дроту, демонтувавши устаткування другої підстанції тощо.

Трамваї почали знову курсувати 1 березня 1945 року, хоча відновлення всіх мереж тривало аж до початку травня 1949-го.

Запуск тролейбусів і нових тягових підстанцій

У 1951 році Львів почав готуватися до запуску перших тролейбусів. Перший маршрут – від площі Міцкевича до головного двірця. 27 листопада 1952-го в місті запустили тролейбусний рух.

Тоді переобладнали тягові підстанції, оскільки енергосистема Львова перейшла з нестандартної напруги 5,2 кВт на 6,3 кВт. У 1952 році на Городоцькій, 185, біля трамвайного депо, збудували третю тягову підстанцію. У 1964-му запустили ще дві підстанції – у місцевості Верхній Личаків та біля тролейбусного депо на вулиці Тролейбусній, яке відкрили в серпні 1964-го. Ці підстанції обладнали потужними вимикачами швидкої дії, аби захистити від перевантаження.

У 1967 році відкрили ще дві підстанції – поруч із вулицею Івана Франка та на перехресті вулиць Любінської і Виговського. У 1970-х на деяких підстанціях замінили кремнієвими ртутні випрямлячі. У 1977 році у Львові налічувалося вже 10 підстанцій.

У 1980-х впровадили електронні обчислювальні машини та пристрої телекерування. З того часу відпала потреба в присутності на тягових підстанціях операторів. Наприкінці 1993-го на телекерування перевели 12 з усіх 19 тягових підстанцій Львова. Керування здійснювалося з управлінського поста на першій підстанції (на Сахарова). Для цього залучили 20 диспетчерів. У 1994 році загалом у службі енергогосподарства міста працювало майже 200 людей.

Центральний пункт системи телекерування, 1989 р. 

Модернізація обладнання

На початку 2010-х на частині підстанцій продовжували використовувати застаріле обладнання, що зумовило потребу в модернізації. З цією метою було прийняте рішення залучити кредитні гроші Європейського банку реконструкції та розвитку. Внаслідок міжнародного тендеру підрядником обрали запорізьку компанію «Плутон». Вартість модернізації всіх 19 підстанцій вимагала понад 56 млн грн.

У березні 2016 року процес модернізації завершили. На підстанціях змонтували новітню систему SCADA, що призначена для диспетчерського управління та збору даних, а також систему обліку енергії і сигналізації, систему телеуправління й телемеханіки.

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.