Гуляючи Львовом чи поспішаючи на роботу, ми часто проходимо мальовничі місця, назви яких навіть не знаючи і не помічаючи цікавих деталей. Попри те, потрібно розуміти, що місто складається не тільки з гучних і відомих локацій, про яких говорять всі і всюди, оспівуючи історичну значущість чи туристичні приваби. Місто складається з маленьких деталей, і навіть найменші з них – частинки одного цілого, старовинного Львова, улюбленого для його мешканців та численних гостей, пише lviv-future.
Сьогодні здійснимо мандрівку найменшими площами нашого міста та дізнаємося цікаві факти з їхньої історії.
Площа Вічева
Розпочнемо нашу мандрівку з унікальної для Львова та всієї України площі – Вічевої. Розташована у Галицькому районі міста, в історичному серці, між вулицями Лесі Українки, Театральною та Низький замок. Її унікальність в тому, що вона вважається найменшою площею у всій країні з довжиною у 24 метри та шириною у 21 метр.
Відома ще з вісімнадцятого століття під назвою Каструм (замок) – так її прозвали через сусідство з оборонним Низьким замком, який зник з мапи міста з початком двадцятого століття. За часи радянської окупації площу перетворили в автостоянку. Цікаво, що в той час тут демонстрували на великому екрані стіни будинку зі сторони проспекту Леніна кінофільми та телепрограми у вечірній час.
Сучасну назву площа отримала зі здобуттям незалежності, практично з тих років тут і почав діяти імпровізований легендарний ринок “Вернісаж” – місце, куди неодмінно завітає кожен львівський турист, аби придбати вишиванку чи якусь дрібничку на згадку.
Площа Вишиваного
У Галицькому районі міста, місцевості Снопків, розташувалася невелика площа Вишиваного. Ви побачите її, коли завітаєте у район вулиць Кубійовича та Тютюнників.
Відома ще з передвоєнних років. З 1936-го року площа носила назву Генерала Крука – учасника січневого повстання 1863-го року. З приходом німців до міста площу перейменували на честь учасника німецького студентського руху Карла Людвіґа Занда. Коли до міста увійшли радянські “визволителі”, повернулася стара назва, проте зовсім ненадовго. Нова мітла мела по-своєму, тому радянська влада назвала її площею Патріотів. Цілком типове для тих часів перейменування, якого зазнали чимало інших площ та вулиць нашого міста.
Таку радянську назву площа носила аж до часів незалежності. Востаннє її перейменували у 1993-му році на честь Василя Вишиваного (Вільгельма Габсбурга) – полковника легіону Українських січових стрільців, австріяка з видатної династії Габсбургів.
Посеред площі розташувався затишний сквер, приписано сюди лише два житлових будинки, третій та четвертий. Це архітектура часів польського конструктивізму тридцятих років минулого століття.
Площа Звенигородська
Ще одна маленька і маловідома площа міста, розташована також у Галицькому районі, у найстарішій його частині. Її довжина сягає лише близько 50-ти метрів, ширина – не більше 30-ти.
Особливість цієї площі і в тому, що вона одна з найдавніших у місті. Її історія бере початок ще з часів середньовічного Львова, коли громади німецьких колоністів звели неподалік храм Марії Сніжної. Так і нарекли спершу площу – назва проіснувала до воєнних років, а з приходом німців змінила свою назву. У повоєнні роки, приблизно у 50-ті, під час масового перейменування, площу перейменували у Звенигородську, так вона називається і в наші дні.
Попри те, що площа справді маловідома як серед туристів, так і серед містян, тут можна побачити старовинну архітектуру. Наприклад, під номером два – церква Матері Божої Неустанної Помочі, той самий славнозвісний храм Марії Сніжної, який свого часу спорудили німецькі колоністи. А під номером вісім можна побачити цікавий двоповерховий будинок, який відомий за назвою “Дім органіста”, – пам’ятка архітектури місцевого значення.
Площа Коліївщини
Мандруємо далі. На черзі – площа Коліївщини, розташована в історичному центрі міста, між вулицями Братів Рогатинців та Староєврейською. Це одна з найменших площ Львова з довжиною у 30 метрів та шириною в 23 метри.
Розташувалася площа на місці колишньої єврейської дільниці, тому й носила тривалий час назву Жидівська. Посеред площі – затишний сквер із залишками старої криниці, яку було викопано ще приблизно у сімнадцятому столітті. Довкола цієї криниці – ціла епопея скандалів та сутичок, свого часу вона забезпечувала водою цілу дільницю. з історії відомо, що вода звідси використовувалася для ритуальних лазень, які діяли тут.
З історії також відомий гучний скандал, коли міська влада суттєво підняла плату за воду. Єврейська громада відмовилася платити високу ціну і тоді влада перекрила доступ до неї. Люди були змушені ходити за водою на площу Ринок, де наткнулися на спротив мешканців прилеглих будинків, які теж були проти, щоб у них набирали воду.
З 1950-го року площа носить сучасну назву на згадку про Коліївщину – козацько-національне визвольне повстання у Правобережній Україні у 1768-1769-х роках. Проте у наші дні говорять про доцільність перейменування площі і повернення їй передвоєнної назви Векслярська.
Площа Яворського
Наостанок завітаємо на площу Стефана Яворського, розташовану у центральній частині міста між вулицями Театральною та Шевською. Відома ще з середини вісімнадцятого століття як пляц Дикастеріальний. З 1871-го року площа носила назву пляц Трибунальські через близьке розташування міських судових установ.
У передвоєнні роки площу вкотре перейменували – цього разу на честь гетьмана Станіслава Яна Яблоновського, який колись захищав місто від татарських набігів. Так назвали через пам’ятник цій же історичній персоні, який розташувався на площі.
1957-го року площу знову перейменували на честь підпільної організації членів КПЗУ часів ще Другої світової війни – Народної гвардії імені Івана Франка. Сучасну ж назву площа отримала у 1992-му році на честь ректора Києво-Могилянської академії Стефана Яворського, уродженця нашого краю і видатного церковного діяча.
