Львівська виправна колонія № 48 – це виправна колонія середнього рівня безпеки суворого режиму управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області. Розташувався виправний заклад у теперішньому львівському мікрорайоні Боднарівка за адресою Хуторівка, 2, пише lviv-future.com.ua.
Останні роки не діяв, приміщення пустували, допоки їх не продали на аукціоні в рамках «Великого розпродажу в’язниць». Скоро установу зрівняють з землею і про неї нагадуватимуть тільки останні фото, зроблені міськими дослідниками.
Історія в’язниці на Боднарівці: від дитячої колонії до установи суворого режиму
Виправну колонію у Львові заснували в 1946 році. Вона складалася з 2-х частин, мала майже 40 тисяч метрів квадратних будівель та 13 гектарів землі навколо.
З часу заснування діяла як дитячий виправний центр, але із 1958 року її перепрофілювали в дорослу колонію. Ще через 3 роки (в 1961 році) установа стала виправним закладом суворого режиму. На її базі працював Львівський навчальний центр, де засуджених навчали за технічними спеціальностями: електрогазозварник, електромонтер, верстатник широкого профілю, слюсар-ремонтник, слюсар-інструментальник, слюсар з ремонту авто.
Колонія спеціалізувалася на виробництві товарів побутового вжитку та технічної продукції. Певний час при установі діяв науково-дослідний інститут, який займався розробками нових технологій.
В 2000 році заклад перейменували – став називатися Львівська виправна колонія. Проте в 2018 році установа припинила свою роботу після того, як засуджені вчинили бунт, який мав важкі наслідки. Колонію закрили, а ув’язнених перевели в інші місця позбавлення волі.
Наші дні: яка доля виправного закладу?
У рамках програми «Великий розпродаж в’язниць» влада вирішила продавати законсервовані тюрми, які вже не працюють, або заклади виправного характеру, які перебувають у поганому стані. Частину коштів, виручених від продажу, у Міністерстві юстиції мали намір спрямувати на покращення умов в інших закладах обмеження волі.
Відтак Львівська виправна колонія №48 стала першим лотом у цій міністерській програмі. У 2021 році цей виправний заклад пішов з-під молотка на аукціоні. Мін’юст продав колонію двома частинами. Першу ділянку площею 10,7 гектара із сотнею об’єктів нерухомості купив ТзОВ «Девелопмент інжиніринг сервіс», який входить у групу компаній «SoftServe», за 377,5 мільйонів гривень. Другу ділянку площею 0,9 гектарів із трьома приміщеннями виправної колонії купив ТзОВ «Ринок сільськогосподарської продукції «Шувар» за 30 мільйонів гривень.
Варто додати, що перед продажем колонії на Боднарівці виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв умови для забудови цієї території. Мерія передбачала, що на місці виправного закладу зведуть громадські та освітні об’єкти. Лише четверту частину території міські чиновники готові віддати під потенційні житлові комплекси. Натомість 65% має скласти громадська забудова, ще 10% – під рекреаційні потреби.
Також мер Львова Андрій Садовий клопотався за будівництво нової школи на 18 кімнат та дитячого садочка для 180 вихованців. Проте, чи виконають умови міської влади нові власники території, питання залишається відкритим. Зрозуміло тільки одне: Львівську виправну колонію №48 скоро зітруть з лиця землі, а факт її існування підтверджуватимуть лише старі фотографії, записи архівів чи пам’ять засуджених, які відбували тут покарання.
Небо в клітинку або останній фоторепортаж із колонії №48
Львівський дослідник, засновник проекту «Explorer Lviv», дигер Андрій Риштун виклав на своїй Facebook-сторінці фоторепортаж з Львівської виправної колонії №48, яка ще перебуває під охороною, але засуджених там давно немає. Залишилася тільки пам’ять про них.
«Ми дослідили територію виправної колонії №48, що на перехресті Стрийська – Наукова. Ми потрапили в цю закриту державу, що була непідконтрольна ані мерії, ані громаді міста. Ми пофотографували Львів з такого ракурсу, з якого раніше добровільно ніхто не погодився би», – пояснив мету свого візиту до закинутого закладу Риштун.
Дослідники походили бараками, щоб зрозуміти умови та побут людей, які жили там 70 років. Зараз колонія №48 не працює. Після бунту засуджених в 2018 році її закрили. А нещодавно територію «зони» викупила ІТ-компанія «SoftServe». Там, де нещодавно відбували покарання злочинці, тепер працюватимуть IT-шники.
Мешканцям мікрорайону Боднарівка видно лише стіни з колючим дротом та блокпости на кутах, але це тільки зовнішній периметр охорони. Дигери показали, як жили люди по той бік.
По периметру колонії розташовані величезні халабуди, які лякають дірками на місцях вікон. Це виробничі цехи, де працювали засуджені удень.
Спали люди, які відбували покарання у цьому виправному закладі, в гуртожитках посередині колонії. Є кілька 3-поверхових і один 5-поверховий гуртожиток.
Як кажуть дослідники, цілком комфортні умови, кращі, ніж у студентському гуртожитку «Львівської політехніки».
Тепер тут гуляє вітер та гніздяться голуби. Відчуття пустки та зони відчуження. Порожні кімнати та коридори, лежать матраци, тумбочки та покинуті особисті речі засуджених. Медичне приладдя розкидано по підлозі. Зате всі металеві конструкції відсутні, хтось вже їх прилаштував в пункт здачі металолому.
Розбиті склоблоки та склопакети у вікнах гуртожитків наганяють ступор. Колонія давно закрита та перебувала під охороною, тож навряд чи це зробив хтось сторонній. Можна хіба припустити, що це наслідки масштабного бунту в’язнів у 2018 році. Про це повстання засуджених практично нічого не відомо –гриф «секретно».
Кидається в очі велика кількість християнської літератури. На кожному поверсі дослідники бачили образи, розп’яття, стоси Євангелій, а Біблія лежала навіть у туалеті.
Крім релігійних питань, коло інтересів засуджених поповнювала автомобільна тематика та еротика. Християнська література, круті «тачки» та голе жіноче тіло були неодмінними атрибутами в інтер’єрах практично усіх кімнат.
Вражають ножі на кухні, які прив’язані до столів, щоб ними не скористалися в’язні як зброєю. Засилля колючого дроту, яким оздоблені навіть внутрішні балкони гуртожитків. Приміщення ізоляторів, де перебували особливо бунтівні ув’язнені, які з малого вікна бачили небо в клітинку.
На території також розташувалася внутрішня лікарня з рентген-кабінетом та клуб-їдальня. Останнє приміщення доволі велике, оснащене апаратурою перед сценою, де майоріє український прапор. Дослідники акцентують, що декомунізацію тюрма пройшла на відмінно, адже залишків радянської доби практично не помітно.
Незрозуміло, чому повсюди лежать особові картки ув’язнених. Обрамлені чорно-білими фотографіями, справи містять конфіденційні дані людей, які відбували тут покарання. Дивно, чому їх не забрали чи не утилізували.
Якщо не затримувати погляд на колючих сірих будівлях, то з колонії відкривається чудовий вид на навколишні багатоповерхівки мікрорайону, де вирує життя. Мабуть, споглядання чужих буднів, сповнених вільного вибору та пересування, перевиховує краще за будь-які настанови.
Львівська виправна колонія №48 вже незабаром зникне із карти Львова, покинуті будинки просто знесуть або оновлять до невпізнання, територію засадять квітами та деревами, прийдуть нові жителі чи працівники. І тут почнеться вже зовсім інше життя. Ще одну сторінку історії міста буде перегорнуто.
Фото: з сайту explorer.lviv.ua
