Багато львів’ян згадують як купували колись такі марки цигарок як “Прима”, “Космос”. З усмішкою згадують дешеві “Гуцульські”. Цю та іншу продукцію випускала Львівська тютюнова фабрика, що розташована у Винниках. Далі на lviv-future.
З чого все починалось
Перші цехи з переробки тютюнового листя у Винниках з’явилися ще на початку XVIII ст. У 1778 р. в Австрійській імперії було введено тютюнову монополію, адже тютюнові вироби, через свою популярність серед населення, давали великі прибутки власникам тютюнових підприємств. З 1779 р. виробничі потужності львівської тютюнової фабрики були перенесені до Винниківського замку, були ліквідовані тютюнові цехи. У приміщенні замку раніше перебували ченці католицького чернечого ордену піарів. Тютюнові фабрики також функціонували у Монастириськах, Ягольниці, Заболотові, Борщеві. У 1813 р. з продажу тютюнових виробів було отримано понад 340 млн. крон. На початку XIX ст. на фабриці пройшли модернізацій ні процеси – запрацювали три орендні млини, з’явилися ручні машини для різання тютюну, будувалось житло для працівників, відкрилась школа для дітей робітників, запрацював службовий лікар. Далі був споруджений млин на р.Марунці для помелу сушеного листя, збудували дві сушарні та приміщення для зберігання продукції. Станом на 1817 р. на фабриці працювало майже 500 робітників, які виготовляли понад 19000 центнерів тютюну для куріння та нюхання. Підприємство входило до трійки лідерів тютюнового виробництва цілої імперії. У 1817 р. фабрику відвідав імператор. У 1848 р. було перебудовано головний корпус. Важливим для розвитку підприємства став 1880 р. – фабрика отримала отримала ручний пристрій для виготовлення паперових гільз та партію машинок для виготовлення цигарок. Через кілька років підприємство почало масово виготовляти цигарки. Станом на 1913 р. на фабриці працювало понад 1500 осіб. Російська окупація Галичини призвела до розграбування складів фабрики тривалої зупинки виробництва. У 1920-х рр. у Галичині тривала економічна криза, яка не оминула й фабрику.
До 1938 р. на фабриці працювало (у різні роки) від 300 до 500 осіб. Далі робота підприємства була зупинена через Другу світову війну. Обладнання вивезли до м.Радом.
Радянський період і доба Незалежності
У серпні 1944 р. фабрика знову запрацювала, завдяки тому, що отримала обладнання з різних підприємств. Розпочали випуск папіросів “Біломор”. Далі на фабрику привезли сигаретну машину із згорілої фабрики м.Гродно. Довелось власними силами доробляти певні деталі.
Наприкінці 1944 р. почали виготовляти вже сигарети “Прима”. На середину 1950-х рр. на підприємстві вже працювало понад 1000 осіб. Було створена власна фабрична електростанція. У 1946 р. асортимент сигарет поповнився “Катюшею”, “Парашутистом”, “Авророю”. В день на фабриці виготовляли півмільйона цигарок, не було обідньої перерви, клеїли за допомогою смоли. Робочий час, станом на 1950-ті рр. тривав 14 годин, а зарплата становила 240 руб. Згодом на фабриці ввели двозмінну роботу, запрацювала їдальня. У 1950 р. на підприємстві працювало понад 120 машин. У 1950 р. підприємство випустило 4,7 млрд. штук тютюнових виробів, у 1959 р. – понад 7 млрд, а у 1980 р. – 13,5 млрд. Популярними марками сигарет, що випускала фабрика стали “Верховина”, “Аврора”, “Памір”, “Гуцульські” (6 коп. за пачку), “Прима” (14 коп), “Друг” (22 коп). Протягом 1970-1984 рр. директором підприємства була Лариса Вербіцька. Аби збудувати складські приміщення було зруйновано парк, знято пам’ятник І.Франку. З 1984 по 1995 рр. фабрику очолював Євген Хомик. У 1980 рр. щорічно на фабриці випускали до 14 млрд. цигарок (30% з фільтрами) таких популярних марок як “Львів”, “Орбіта”, “Аврора”, “Верховина”, “Прима”, “Космос”.
Протягом 1995-1998 рр. фабрика, в рамках приватизації, потрапила у власність американської компанії, яка у 1998 р. перевезла обладнання до Кременчуга. У червні 1999 р. було створено ТзОВ “Львівська тютюнова фабрика” (70% акцій належало “Волиньтабаку” а 30% – державі), директором якої став Андрій Можаровський, який очолював фабрику до 2003 р. На фабриці працювало до 1000 осіб. У 2003 р., після смерті Можаровського, фабрику очолив Володимир Квурт (гендеректор “Волиньтабаку”). У лютому 2007 р. фабрика знову розпочала нарощувати виробництво, а з 2010 р. її очолив Григорій Козловський, який є чинним керівником підприємства.
Один з найбільших платників податків
Фабрика є одним з найпотужніших підприємств та одним з найбільших платників податків України. У 2016 р. тютюнова фабрика змінила назву на “Перша приватна мануфактура” та ТзОВ “Винниківська тютюнова фабрика”. Станом на 2017 р. вироби фабрики займали понад 6% тютюнового ринку України. Станом на 2017 р. підприємство сплатило понад 1,6 млрд. грн. податків та посіло 27-е місце із 200 найбільших підприємств України. За інформацією ДФС, у 2019 р. фабрика зайняла 4-е місце у рейтингу найбільших платників податків. За підрахунками експертів, на кошти, сплачені підприємством до бюджету, можна було виплатити понад 67 тис. середніх пенсій або побудувати понад 100 сільських шкіл.
Попри те, що фабрика є потужним виробником, з нею пов’язано чимало скандалів. Зокрема керівництво підприємства неодноразово звинувачували у контрабанді цигарок за кордон та несплаті податків. У липні 2019 р. на фабриці СБУ, ДБР та ДФС проводили обшуки. Журналісти “Української правди” наголошували на тому, що завдяки махінаціям, керівництво підприємства економить на акцизі ронад 14 грн на кожній пачці цигарок. Сам Г.Козловський звинувачував силовиків у спробі рейдерського захвату та вивезення обладнання.
