У червні 2022 року львівську вулицю Льва Толстого перейменували на Кардинала Гузара. Оскільки тут односторонній рух, ця затишна місцевість не переповнена транспортом. Локація хоч і не туристична, але багата на історію та архітектурні знахідки. Докладніше далі на lviv-future.
Хто такий Гузар?
Любомир Гузар – колишній глава УГКЦ, верховний архієпископ Києво-Галицький, Львівський, архієпископ-емерит.
Народився у Львові 26 лютого 1933-го. Навчався тут у народній школі та встиг закінчити один клас гімназії. Виїхав у 1944-му разом із сім’єю до Австрії, а в 1949-му потрапив до США. Вивчав богословство у католицькому університеті у Вашингтоні.
У 1993 році приїхав назад до України, а вже в 1996-му був призначений єпископом-помічником глави УГКЦ. З 2001 по 2011 рік офіційно керував УГКЦ. Патріарх подав у відставку через погіршення самопочуття. Помер у травні 2017 року через цукровий діабет.
Які назви носила вулиця?
Перша назва вулиці з’явилася перед 1911 роком. Названа вона була на честь Зигмунта Красінського – польського поета та драматурга, чиїм хресним татом був імператор Франції Наполеон Бонапарт. Красінський хоч і був людиною видатною, однак не мав ніякого стосунку до Львова.
Так само не був причетним до міста і Фердинанд фон Шилль. На честь цього прусського військового, учасника наполеонівських війн та національного героя Німеччини вулицю назвали в 1943 році. Вже в наступному році вулиця знову отримала назву Красінського, а в 1946–2022 році вона носила ім’я російського письменника Льва Толстого.
Толстой, як і два попередники, не був причетним до Львова й України загалом. Єдине, що його поєднувало з українцями, – поціновування творчості Тараса Шевченка, Григорія Сковороди та ще кількох українських письменників. Крім того, у 1854–55 роках Толстой воював за Севастополь.
Будинки-пам’ятки архітектури
Вулиця невелика, однак вміщує велику кількість будівель, що внесені до списку архітектурних пам’яток. Майже всі вони були зведені у стилі віденської сецесії або польського конструктивізму в період між світовими війнами.
Заслуговує уваги вілла з вежею під номером 1. Кам’яниця № 3 має збережені вікна-ілюмінатори та кутові вікна з міжвіконними простінками, її фасад оздоблений цікавими фактурами і штучним каменем. Кам’яницю оточує оригінальна огорожа.
У 5-му і 7-му будинках збереглися тиньк на фасаді та автентичні дерев’яні двері. Інтер’єри будинків тяжіють до французької мистецької течії першої половини XX століття артдеко. Поручні сходів створені з металевих конструкцій.
11-й будинок схожий на віллу. Будівлі під номерами 15, 17 та 25 справляють враження лондонських помешкань.
У будинку № 27 до кінця Першої світової війни жили Анджей та Ольга Малковські – засновники скаутингу в Польщі. 29-й будинок збудований в доволі простих формах, його прямокутний вхід та балкони оздоблені штучним каменем, а на фасаді збереглася щогла для прапора. 31-й наче затиснутий з обох боків, що створює асоціації із затишною оселею.
На парному боці вулиці привертає увагу вілла під номером 2. У будинку № 16 колись розміщувалася молочарня Анни Брандмаєр. Споруда була зруйнована під час Другої світової війни, тепер тут майданчик для дітей.
Між 18-тим та 20-тим будинками знаходиться затишний провулок, що цілком міг би стати окремою вулицею, однак слугує лише проходом до вулиці Тарнавського. Будівлі № 24 і № 26 – затишні вілли. Ошатною архітектурною знахідкою є і 32-й будинок.
Усі перелічені будинки внесені до реєстру архітектурних пам’яток місцевого значення.
Фото: tvoemisto.tv
