Трамвай – чи не один з найвідоміших символів міста Лева. Він зображений на картинах львівських художників, що виставлені на Вернісажі, на символічних магнітах для туристів. Та і відому пісню пікардійців “Старенький трамвай” містяни сприймають не інакше як оду львівському трамваю. Далі на lviv-future.
Історія львівського трамваю бере свій початок ще в далекому 1880 році, коли 3 травня він вперше проїхався вуличками міста. З того часу пережив чимало курйозів та притрафунків, гідних опису в книжках.
Кінний проти електричного
Перший трамвай, як відомо, тягнули коні. Їздив він по масивних дубових коліях, які були обтягнуті бляхою, тому гуркотів добряче. Вражень пасажирам додавав і неприємний запах від “двигунів”-коней, тож від такого транспорту містяни на початку не були в захваті. Тим не менш, в перший рік послугою кінного трамваю скористались більше 1,5 млн. людей.
Перші маршрути сполучали Залізничний вокзал з площею Митною і Підзамче, та вже до 1889 їх було аж 6.
Залежно від сезону, трамвай тягнула різна кількість коней: влітку – 2 пари, взимку – 4. Кожна упряж могла пройти 4 кола, після чого тварин міняли. Депо кінного трамваю знаходилось на сучасній вул. Ярослава Мудрого, де перебували і самі тварини.
Професія водія кінного трамваю була на той час досить престижною. Заробітна плата вагоновозів була настільки високою, що перевищувала навіть доходи викладачів університету та науковців, тож кожна львівська панянка мріяла мати такого в кавалерах та за чоловіка. Останній кінний трамвай проїхав містом у 1908 р.
Прийшов час бурхливого технічного прогресу, провідні міста Європи масово впроваджували електровагони. Львів, звичайно ж, намагався теж іти в ногу з часом, і вже в 1893 міська влада оголосила тендер на проведення першої електричної трамвайної лінії. За роботу взялась австрійська фірма “Сіменс&Гальське”, яка 31 травня 1894 року вперше на дороги Львова вивела електротрамвай.
Вікіпедія згадує про кумедний випадок, який трапився з першим трамваєм на Личакові. Тоді, жінки візників кінного трамваю, які втратили заробіток у зв’язку із запровадженням нового транспорту, закидали трамвай тухлими яйцями і гнилими помідорами. А деяка пані Скоробецька, нахилившись і задерши спідницю, закликала трамвай поцілувати її в одне місце.
Про похорон і метротрам
Трамвай настільки тісно переплівся з життям містян, що у свій час ним планували навіть перевозити померлих. Похоронні фірми хотіли запустити спеціальні трамваї-катафалки, які б курсували на Личаківське та Янівське кладовища. Та ці проєкти залишились не реалізованими.
Уже в 60-х роках минулого століття у Львові вирішили побудувати підземні трамвайні лінії, такий собі метротрам. Планували спорудити два підземні тунелі, розмірами з метро, які мали б розташовуватися під центром міста. До них мали бути підведені дві наземні лінії.
Проєкт внесли до генплану і навіть розпочали роботи по його втіленню. Та коли розпочали будівництво першої вентиляційної шахти у подвір’ї Палацу Потоцьких, довколишні будинки почали руйнуватись. Амбіційні плани довелось відкинути, в кінці 80-х проєкт зупинили. Вдалось лише побудувати одну наземну швидкісну лінію, від вулиці Сахарова до вулиці Наукової.
