4 липня 1941 р. нацисти розстріляли у Львові десятки відомих наукових діячів. Окупаційний режим жорстоко розправлявся з будь-яким інакодумством, без вагань винищував євреїв та усіх, кого підозрював в опозиційній діяльності. Серед вбитих був відомий хімік Станіслав Пілят, пише lviv-future.com.ua.
Дитинство та навчання
Станіслав Пілят народився 25 січня 1881 р. у Львові, походив з заможної родини інтелігентів. Батько хлопця, Тадеуш Пілят, був професором права Львівського університету, деканом вишу та ректором університету. Дідусь Станіслава по батьківській лінії, був письменником та педагогом, за участь у національно-визвольному русі був етапований до Сибіру.
Пілят навчався у Львівській гімназії ім. Франца Йосифа, а у 1899 р. став студентом Львівської Політехніки. Молодий хімік навчався також в університетах Берліна, Вюрцбурга та Ляйпціга. У 1904 р. Пілят отримав докторській ступінь захистивши роботу на тему “Внутрішньомолекулярні зміни ціанурової кислоти та її солей”. Молодий вчений опрацював величезний масив матеріалів, провів багато лабораторних дослідів.
Робота на різних підприємствах
На початку XX ст. у Галичині бурхливо розвивалась нафтова промисловість, яка потребувала нові технології та досвідчених фахівців. Одним з таких й був Пілят. Одразу після захисту диплому Станіслав почав працювати на експериментальній станції “Галицького магазинерного товариства для нафтових продуктів” (м.Борислав).
Далі Пілят працював на різноманітних підприємствах Румунії та Австро-Угорщини. Так протягом 1905-1906 рр. він займався переробкою нафти на нафто-рафінувальних та нафтопереробних заводах фірм “Давід Фанто і К” в м. Пардубіце (сучасна Чехія). У 1908 р. він розпочав працювати на нафтопереробному заводі “Вега” в Плоєшті (Румунія). Станіслав завідував відділом машинних олив, застосовував передові технології перегонки та очищення нафти-сирцю. Вчений приймав участь у запуску першої в світі високовакуумної установки для перегонки нафти. Керівництво установ, у яких працював талановитий хімік, високо оцінювало його діяльність.
Повернення до Галичини
Працюючи на різноманітних європейських нафтопереробних підприємствах, Пілят здобув величезний досвід, однак у 1909 р. вирішив повернутись до рідної Галичини. Він брав участь у будівництві Державної фабрики мінеральних олив (“Polmin”) у Дрогобичі, згодом отримав посаду головного інженера згаданої установи.
Після того як була відроджена Річ Посполита, Пілят працював інспектором на різних нафтопереробних заводах. Саме Пілят очолював Ліквідаційну комісію, яка займалась реорганізацією нафтової промисловості Польщі. Молодий науковець відвідав нафтові родовища у Ясло, Едліче, Горліце та інших місцевостях. З 1919 р. він став технічним радником заводів Галицького карпатського нафтового товариства. Далі молодий хімік став технічним директором нафтового концерну. У 1920 р., у ході радянсько-польської війни, загинули брат та сестра відомого хіміка.
Працюючи на підприємстві, Пілят паралельно займався науковою та викладацькою діяльністю. У 1924 р. він став професором та завідувачем новоствореної кафедри технології нафти і земного газу Львівської Політехніки. Станіслав навчав студентів технологіям переробки нафти. Пілят очолив синдикат нафтопереробної промисловості “Полнафт”.
Наукова діяльність
Працюючи у Львівській Політехніці Пілят розвивав напрям досліджень, який започаткував Роман Залозецький – дослідження відходів нафтопереробки – кислих гудронів. Вчений зосередив свою увагу на їх хімічному складі, можливостях застосування та утилізації. Кислий гудрон це відходи, які утворюються при очищенні деяких нафтопродуктів (наприклад, змащувальних масел) концентрованою сірчаною кислотою. Гудрони являють собою рідину чорного кольору, що містить, разом з органічними речовинами, 15-70 % сірчаної кислоти. Оскільки хіміки визнають гудрони шкідливими речовинами, технологія їх переробки є надзвичайно важливою для збереження навколишнього середовища. Разом з іншими вченими Пілят досліджував методи отримання із сульфокислот кислих гудронів поверхнево-активних речовин, флотореагентів та емульгаторів.
Пілят велику увагу приділяв дослідженню нафти, її фракцій. Він вивчав процеси окислення нафтових вуглеводнів, одержання на основі нафти карбонових і сульфокислот. Поза увагою дослідника не залишились хімічна та кристалічна будова парафінів, дослідження нафтенових кислот, зв’язків вуглецю у нафті-сирці, синтез жирних кислот з парафіну та багато іншого. Пілят працював над синтезом окремих еталонних ненасичених вуглеводнів для мастил.
Станіслав Пілят написав понад 50 наукових праць (включаючи дві монографії), отримав 18 патентів. Він брав участь у різноманітних конференціях, підготував велику кількість фахівців. Вчений досліджував й природний газ. Зокрема його технології отримання термічної сажі з природного газу згодом використовували на підприємствах Румунії, Мексики та навіть США. Вчений спромігся у 1930-х рр. сформувати власну наукову школу. Він був членом Академії технічних наук у Варшаві, Німецького хімічного товариства, Інституту нафти в Лондоні, Американського хімічного товариства у Вашингтоні, Академії наук ім. Масарика у Празі та інших. Таким чином Пілят здобув всесвітнє визнання.
Друга світова
Пілят був одружений на Єві Нейман, яка була асистенткою професора у науковій роботі. Жінка теж була хіміком, закінчила Львівську Політехніку, досліджувала фармакологічні властивості кислих гудронів, які згодом застосували у фармації. У Станіслава та Єви дітей не було.
З початком Другої світової війни, вчений отримав запрошення працювати у Румунії, однак залишився на Батьківщині. З приходом радянської влади, вчений продовжував працювати у Галичині, співпрацюючи з Академією наук УРСР. Більш того, у вересні 1940 р. Пілят був одним з тих польських науковців, які відвідали Москву. У грудні 1940 р. хімік став депутатом міської ради Львова. Знайомі науковця стверджували, що у 1940 р. він планував переїхати до Варшави, однак не зумів реалізувати свої плани.
Поїздка до Москви, співпраця з радянськими вченими, робота у міськраді та інші моменти з біографії Пілята згодом зроблять талановитому вченому “ведмежу послугу”. У червні 1941 р. до Львова вступили німецькі війська. Багато представників інтелігенції не очікували такого розвитку подій.
Німці взяли до уваги той факт, що Пілят співпрацював з комуністами. У ніч на 4 липня 1941 р. чоловіка, як й кілька десятків інших львівських науковців, арештували й згодом стратили на сумнозвісних Вулецьких пагорбах.
Про Пілята можна сказати, що він був талановитим хіміком, який став жертвою жахливого тоталітарного режиму. Дружина Станіслава померла у 1945 р. Після повернення радянської влади до міста жінка протягом короткого часу очолювала кафедру хімії, якою до загибелі керував її чоловік. На честь Пілята названий один з інститутів дослідження нафти у Польщі. Існує премія імені Пілята, якою нагороджують талановитих хіміків та фахівців у галузі переробки нафти. Напрацювання відомого хіміка продовжили розвивати його учні й тривала робота Пілята не пропала даремно.
