Субота, 20 Серпня, 2022

Палац Жевуських-Лянцкоронських – покинута перлина Львівщини

У ХVIІ столітті аристократи Жевуські настільки полюбили мальовничий ландшафт у долинах Дністра, що змурували тут палац (у східній околиці смт Розділ Львівської області). Потім ці володіння перейшли у власність Лянцкоронських. Історія маєтку цікава та безцінна, пише lviv-future.com.ua.

Палац за часів Жевуських

У 1631 році Станіслав Жевуський, львівський земський суддя, одружився з Анною Чернієвською. Тоді він отримав як посаг містечко Розділ. Станіслав Жевуський збудував тут свою літню резиденцію у класицистичному стилі. Замок перестав виконувати оборонну функцію в 1704 році. Від нього залишився лише флігель.

Приблизно 1740 року Міхал Юзеф Жевуський збудував тут велику резиденцію. Палац Жевуський назвав «Франкополь» на честь своєї другої дружини – Францішки Цетнер. Його звели в ренесансному стилі за зразком архітектури долини Луари (географічний район у Франції). Будівництвом та оздобленням займались архітектор Бернард Меретин, маляр Шимон Яремкевич та скульптор Ян Гетнер.

З тих часів зберігся інвентарний опис палацу 1789 року. Маєток в описі було названо замком і охарактеризовано як споруду, що звернена до міста фронтально. Поруч із ним стояла старовинна скарбниця.

Наприкінці XIX століття у палаці провели водогін. Згодом з’явилося також електричне освітлення, провели телефон та інші комунікації. Оточував палац англійський ландшафтний парк площею приблизно 15 гектарів.

Палац за часів Лянцкоронських

Згодом маєток перейшов у власність Лянцкоронських. Кароль Антоній Лянцкоронський був відомим меценатом, істориком, археологом та колекціонером. Лянцкоронські володіли палацом до початку Другої світової війни.

Кароль Лянцкоронський зі своїми дочками Кароліною та Аделаїдою

У 1847 році граф Кароль Антоній Лянцкоронський реконструював палац. Керував роботами львівський архітектор Юліан Захарієвич. Тоді палац добудували та розширили. У 1904 році архітектор Шарль Боке з Франції об’єднав добудовані будівлі зі старими. А завершив справу майстер зі Сілезії (край у Центральній Європі) Люндвалл у 1908 році. Він добудував ліве східне крило.

За часів Лянцкоронських англійський парк поповнився екзотичними рослинами (вони залишилися навіть потім – у роки занедбаності). Це, зокрема, метасеквоя китайська, сосни Веймута, ґінкґо дволопатеве, рідкісні сорти дуба, багряник японський. На території парку облаштували 4 оранжереї. Також там були кам’яні різьблені вазони та фігура озброєного лицаря.

Розділ був красивим краєм із господарствами, що приносили прибуток, багатьма робочими місцями та заможними мешканцями. Сам палац займав 2525 га, він мав у власності поля, луки, ліси, пасовища, броварню, горілчарню, два млини, оліярню, механічні майстерні, цегельню, каменоломню, тартак тощо.

Маєток в Роздолі, поч. ХХ ст.

Графська родина майже щороку проводила весняні й осінні вакації у своєму маєтку. Тоді польський художник Яцек Мальчевський написав цілу колекцію портретів графської родини. А крім того, були створені фотографії дружини Кароля Антонія – Марґарети – та доньок – Кароліни й Аделаїди.

Загалом, палац славився унікальною колекцією предметів мистецтва. Деякі експонати – заслуга попереднього власника – Міхала Юзефа Жевуського. Він привозив сюди предмети мистецтва з інших маєтностей, однак саме за Лянцкоронського колекція розрослася так, що не поступалася навіть колекції самого цісаря Франца-Йосифа І. До слова, Кароль Антоній Лянцкоронський був його радником.

Граф за власні кошти організовував і особисто брав участь в археологічних експедиціях до Туреччини та Греції. Звідти він привіз колекцію античних скульптур. Зберігалася в палаці також зброя, килими зі Сходу, західні гобелени, роботи Рембрандта і Рафаеля. Бібліотека палацу налічувала орієнтовно 20 тисяч томів. А колекція фотографій цінних витворів мистецтва налічувала 120 тисяч штук. З цієї збірки десь половину фотографій у 1929 році граф подарував Польській бібліотеці. Крім того, в сімейному архіві зберігалися листи короля Станіслава Августа та проводиря польського повстання 1794 року, національного героя Тадеуша Костюшка.

Маєток в Роздолі, поч. ХХ ст.

Крім Роздолу, граф володів палацами у Ягельниці, Комарно та Відні. Останньою спадкоємицею графства була донька Кароля Антонія – Кароліна Лянцкоронська. Кароліна була першою жінкою, яка захистила докторську дисертацію у Львівському університеті. Майже всі цінності з палацу вона передала двом іншим замкам – Вавелю в Кракові та Королівському замку у Варшаві. Під час Другої світової війни Кароліна була підпільницею в Армії Крайовій та намагалася розізнати таємну інформацію про злочини німецької влади. Згодом її відправили до Львівського гестапо, а потім – у концтабір «Равенсбрюк». Померла Лянцкоронська у віці 104 років у Римі.

Ті старовинні предмети, що залишилися в Роздолі, насильно забрали до ленінградського музею «Ермітаж» і Одеського археологічного музею. Ще деякі залишки мистецької колекції зумів віднайти та зберегти у Львівській галереї мистецтв її директор Борис Возницький.

Палац у радянські часи

Із приходом радянської влади у покоях палацу створили притулок для дітей-сиріт. Після 1945 року тут діяв санаторій «Розділ», де лікували захворювання органів травлення. Він проіснував до 2004 року. В радянські часи палац втратив усе автентичне оздоблення.

Також після Другої світової війни деякі роботи з колекції Лянцкоронського (серед яких були роботи Учелло та Мазаччо) спадкоємці продали до європейських і американських музеїв. За отримані кошти створили Фонд імені Лянцкоронських, мета якого підтримувати фінансово польські культурні інститути.

Палац у часи незалежності

Деякий час у маєтку діяв клуб, де проводили танці по недільних вечорах. А на аукціоні в 2004 році маєток продали київському бізнесмену Денису Кирилову (Копилову) за трохи більше ніж 467 тисяч гривень. Цей бізнесмен демонтував усі унікальні рельєфи вартістю у мільйони доларів. У 2010 році перепродав палац іншому бізнесменові. Загалом, пам’ятка перебувала в занедбаному стані.

У 2017 році прокурори Львівщини домоглися повернення санаторію «Розділ» у державну власність. Тоді почали задумуватись про порятунок архітектурної пам’ятки.

В листопаді й грудні 2017 року волонтери (за підтримки влади) прибрали маєток від сміття та виконали роботи із захисту будівлі: забили плитами віконні і дверні прорізи, закрили плівкою віконні отвори верхнього ярусу, захистили гідроізоляційною плівкою оголений дерев’яний каркас даху. На деякий час палац урятували від руйнації, однак повністю його не відновили.

«Путто з дельфіном» та мармурові статуї

Під час відновлення та реставрації палац може ще не раз здивувати, як він це зробив колись. Місцевим добре відома історія про бронзову фігурку «Путто з дельфіном». Якийсь волоцюга у 2001 році відшукав її на території маєтку і здав на металобрухт за всього лише 24 гривні! Пізніше з’ясувалося, що путто відлив Андреа дель Верроккіо – учитель Леонардо да Вінчі. Сама ж фігурка була визнана мистецтвознавцями ще в 1550 році однією з найкращих робіт майстра. Роботу Андреа дель Верроккіо виконав на замовлення П’єтро Медічі – правителя Флоренції. А її орієнтовна вартість – аж 40 мільйонів доларів.

Також у грудні 2001 року з’ясували, що статуї паркового ансамблю в Старому Роздолі є не пізніми гіпсовими підробками, а справжніми мармуровими шедеврами Давніх Греції та Риму. Експерти датували знахідки ІІ століттям нашої ери. Статуї відреставрували та перенесли в надійне місце. 

Старовинні фото взяті з колекції Archiwum Lanckorońskich

Latest Posts

.