У добу новітніх технологій, коли найсучасніший айфон може стати застарілим вже завтра, мало хто згадує про радіозв’язок. Багато хто вважає радіозв’язок пережитком минулого, джерелом інформації для дідусів та бабусь, які живуть на селі. Однак раніше, коли не було телебачення, радіо було чи найважливішим складовим ЗМІ. Далі на lviv-future.
Світова тенденція
Вважається, що перший у світі приймач був винайдений у 1791 р. італійським науковцем Луїджі Гальвані. Італієць не лише досліджував схеми комунікації, а й вивчав нервову та м’язову системи людини, джерела струму. Піонерами світового радіомовлення вважають Т.Едісона, Е.Бранді, О.Попова, Н.Теслу та інших науковців.
Початком регулярного радіомовлення у світі, більшість істориків вважають 1920 р. коли Френк Конрад – інженер американської компанії Westinghоuse Electric Corporation завершив будівництво станції мовлення, яка розпочала проводити прямі ефіри. Конрад міг відкрити станцію раніше, однак цьому завадили події Першої світової війни, в роки якої діяла заборона на діяльність цивільних радіостанцій.
Якщо розглядати розвиток радіомовлення на українських теренах, то перша радіостанція з’явилась у Харкові, в 1924 р. 16 листопада 1924 р. в ефірі пролунала перша в Україні радіопередача. Дикторів тоді, звісно, у штаті радіостанції не було. Тому відкрив передачу технік, який за звичкою зв’язківця спочатку тричі промовив у мікрофон “Алло”. А потім ще тричі “Говорить Харків”.
До харків’ян звернулися голова ВУЦВК Григорій Петровський та керівник уряду республіки Влас Чубар. Потім було передано невеликий концерт та радіожурнал “Пролетарій”, загалом – менше години ефіру. Такою була та сама перша програма.
Львів підхопив естафету
Перша львівська радіостанція отримала назву Polskie Radio Lwów і розташувалась у приміщенні Східних торгів (Стрийський парк). Працівники львівського радіо понад тиждень займались розміщенням апаратури, створювали програму для мовлення. Вирішили нічого не копіювати з Варшави чи інших міст, а наповнити ефір легкою музикою, гумором, розповідями та іншими матеріалами.
Львівська радіостанція розпочала мовлення 15 січня 1930 р. Програми транслювались щодня з 17:45 по 20:00. Спочатку радіостанція ретранслювала польські програми, доповнюючи їх місцевою рекламою. У квітні 1930 р. розпочалось будівництво нової радіостанції на вул. І.Франка, а існуюча студія переїхала на вул. Князя Романа. Станцію Станцію обладнали британським устаткуванням компанії Marconi.
На радіо працювали ведучі програми “Весела львівська хвиля” Генріх Фоґельфанґер і Казимир Вайда (Щепко і Тонько). Саме у їхній програмі можна було почути популярну пісню “Тільки у Львові” (“Tylko we Lwowie”). В ефірі Львівського радіо можна було почути такі передачі як “Наше очко”, “Весела львівська неділя”, “Розмова з левами під ратушою” та інші.
Транслювались наукові хроніки, виступи музичних колективів, а по неділях та у свята – трансляції з храмів латинського та вірменського обрядів. Понад 60% ефірного часу займала музика, ще понад 16% припадало на лекції, доповіді, фейлетони, та понад 15% на комунікати. Серед відомих працівників радіо варто згадати Вітольда Сказігіно (директор), Юліуша Петри (директор програм), Рудольфа Вацека (ведучий спортивних нових), інші.
Польське радіо придбало ділянку на теперішній вулиці Драгоманова, плануючи збудувати ще одну будівлю, оскільки Львів, станом на 1939 р., був одним з найрадифікованіших міст України – у ньому функціонувало понад 45 тис. радіоточок.
Історію Львівського радіо перервала Друга світова війна. У вересні 1939 р. у місті почала діяти радянська радіостанція, а у червні 1941 р. – німецька. Львівське радіо емігрувало до Румунії, далі його працівники переїхали у Францію й згодом опинились у Шотландії.
