В останнє десятиліття в міському бюджеті регулярно передбачають кошти на облаштування велодоріжок. Проте у Львові ними частіше користуються пішоходи. Це й не дивно, бо на велосипедні поїздки припадає лише 1% (у містах Центральної та Західної Європи цей відсоток інший -від 1/3 до 2/3). Однак темпи розвитку інфраструктури зростають – у 2020 році Львів перетнув позначку у 100 км. У найближчі роки цей показник планують подвоїти. Однак протяжність велосмуг не свідчить про їх якість і загалом про продуманість мережі. Вирішення багатьох болючих питань зависло у повітрі, пише lviv-future.com.ua.
Основні незручності для велосипедистів
Нерозвиненість мережі велодоріжок не є основним проблемним питанням. Частіше говорять про організацію і культуру руху. Також нарікають на стан доріг. Зокрема, велосипедисти вказують на наявність випнутих чи навіть відкритих люків.
Список скарг цим лише розпочинається. Незручності створюють трамвайні колії та бруківка. Особливо нарікають на ситуацію на вул. Шевченка, Франка й Бандери. Ремонтні роботи на останній повинні принаймні пом’якшити тональність незадоволення з боку велосипедистів.
Типова проблема – неповага з боку автомобілістів (як не дивно, тут головні “герої” – водії маршруток).
Велодоріжки магістральних вулиць
У списку найнезручніших для велосипедистів вулиць – Стрийська, Франка і Городоцька. Найважчі ділянки – перехрестя із круговим рухом. Щоправда, порушують тут правила не тільки водії. Вул. Личаківська, яку порівняно недавно ремонтували, зовсім не призначена для велосипедистів.
Вважається, що найкраще велоінфраструктура розвинена у центрі міста, а також на вулицях Липинського і Чорновола. Але і тут не без дьогтю – незадовільною залишається якість доріжки на Хмельницького. Велосипедисти також вказують на обмежену видимість на велодоріжці по вулиці Липинського. Тут перепони створюють паркани приватних будинків.
Велосипедисти також нарікають на велодоріжки, які проходять через платформу зупинки громадського транспорту. Однак така практика існує в багатьох містах світу. Проблемним є ділянка під залізничним мостом біля Forum Lviv – тут велодоріжка двічі перетинає проїжджу частину. Однак наразі ситуацію виправити неможливо – для цього довелося б перебудувати сам міст.
Велодоріжка на вул. Городоцькій занадто вузька. Це стосується і пішохідної частини тротуару. Тому нерідко вказувалось на недоцільність тут велодоріжки (зокрема, про це неодноразово говорив директор Інституту просторового розвитку ЛМР Олег Шмід). Ще гірша ситуація – за “Львівобленерго” й театром Лесі Українки – там після облаштування велодоріжки пішохідної частини тротуару фактично не залишилось.
Перспективи розвитку мережі велодоріжок
Політичні опоненти нинішньої міськради зауважують, що в більшості розбудова інфраструктури здійснюється безвідповідально. Оскільки, велосипед у місті – це тренд, тому довкола цієї теми активно створюють піар. Дехто із експертів з містобудування навіть жартує, що Інститут просторового розвитку слід перейменувати в “Інститут велорозвитку”, а Автодор – на “Велодор”.
Показово надмірна увага до проблем велосипедистів все ж не відображається на розвитку самої інфраструктури.
Трапляється, що нещодавно відремонтовані вулиці часто мають недоліки, пов’язані з велосмугами. Зокрема, таку ситуацію відзначають на Зеленій, реконструкцією якої займалась компанія “Онур”. Хаотичність створення мережі велодоріжок пов’язують із тим, що за велоінфраструктуру відповідають проектанти і підрядники, які обираються на тендері. Висловлюються думки, що краще було б обирати виконавців на відкритому конкурсі. Це дало б змогу оцінювати не лише вартість, але і якість робіт.
У ЛМР роздумують над проектами, за якими деякі занедбані бічні вулички можна було б віддати велосипедистам, тобто зробити їх велопішохідними. Також працюють над тим, аби домовитись з вишами про використання їх територій для облаштування велодоріжок. На сьогодні це один із найперспективніших напрямків. Чиновники міськради відзначають, що практика прокладання велодоріжок уже в минулому. Тепер перепроектовують цілу вулицю, що дає змогу уникнути недоліків.
Насамкінець відзначимо, що коли у Львові поступово розширюють велоінфраструктуру, витрачаючи на це великі кошти, на Заході щораз частіше відмовляються від такої практики. Там спрямовують зусилля на те, аби інтегрувати велосипедний рух в автомобільний.
