Якщо розглянути статистику 2015 р., то згідно неї у Львові знаходиться понад 1300 вулиць та 30 площ. Чимало вулиць названі на честь відомих історичних осіб (військові, письменники, митці, державні діячі). У Галицькому районі міста Лева можна зустріти й вулицю названу на честь Президента Чечні, лідера національно-визвольного руху чеченського народу, Джохара Дудаєва. Далі на lviv-future.
Джохар Дудаєв
У сучасній Росії публічно мало згадують про жахливі дві чеченські війни, які призвели до численних жертв та руйнувань, до спалаху тероризму (Беслан, Будьоновськ, інші). Якщо у 2000-х на екранах можна було побачити кінострічки на зразок “Грозові ворота” чи “Прорив”, де демонстрували бойові дії в Чечні, то сьогодні трендом кінематографа РФ стала Сирія, Афганістан, є окремі стрічки де показано Донбас. Чеченські бізнесмени міцно засіли у російському політикумі, у Росії проживають десятки мільйони мусульман і влада не бажає згадувати події 1994–2006 рр., аби не спровокувати нову хвилю протистояння. знаковою фігурою чеченського національно-визвольного руху став генерал Джохар Дудаєв.
Дудаєв народився у 1944 р. у багатодітній родині. Тривала Друга світова війна, а чеченці, як і інші малі народи СРСР, зазнавали депортацій. Тож родина Дудаєва була переселена до Казахстану, змогла повернутись на Батьківщину лише у 1957 р. Дудаєв закінчив середню школу, отримав фах електрика, працював та продовжував навчання у вечірній школі. Далі Дудаєв навчався на фізико-математичному факультеті Північно-Осетинського педагогічного університету, не завершив його, натомість обрав військову кар’єру, закінчивши на відмінно Тамбовське вище військове авіаційне інженерне училище. Далі його очікувала служба у 52-му важкому бомбардувальному полку. Дудаєв одружився з росіянкою Аллою Куліковою, й у них у шлюбі народились двоє синів та донька. Не маючи змоги вступити до військової академію, Дудаєв вирушив до Москви, де зустрівся з генерал-майором Дмитром Язовим, який дав згоду на навчання чеченця у виші. Так, у 1974 р. Дудаєв закінчив командний факультеті військово-повітряної академії ім.Ю.Гагаріна. Офіцер дослужився до командира 1225-го авіаполку, до начальника штабу 31-й дивізії важких бомбардувальників. У 1987 р., Дудаєв, вже у чині генерала, очолив 326-у тернопільську авіадивізію 46-ї повітряної армії.
Цікаво, що генерал проходив службу в Естонії, керував військовою авіабазою стратегічних бомбардувальників Ту-122, які призначались для нанесення можливих ядерних ударів у ході можливої війни з НАТО. Літаки також здійснювали килимові бомбардування в Афганістані. До речі, чеченський генерал був одним з розробників тактики килимового бомбардування в Афганістані. коли естонський парламент проголосив незалежність Естонії, генерал відмовився виконувати накази командування, щодо протидії зазначеним процесам. З виведенням дивізії з території Естонії, Дудаєв звільнився у запас, повернувся до Грозного де зайнявся політикою. У вересні 1991 р. його було обрано президентом Чеченської республіки. У червні 1992 р. територію Чечні покинули російські федеральні війська, залишивши техніку та боєприпаси. Далі, у грудні 1994 р., між республікою та Росією спалахнула війна, у якій Москва зазнала поразки. Російська влада здійснила кілька спроб фізичної ліквідації чеченського лідера. Нарешті одна із спроб стала успішною – 21 квітня 1996 р. спецслужби РФ змогли відстежити сигнал супутникового телефону Дудаєва та спрямували на нього два літаки Су-25, які знищили ціль.
Смерть Дудаєва не лише не вирішила проблему російсько-чеченського протистояння, а навпаки – загострила її. На зміну поміркованому генерала, який був людиною освіченою та розсудливою, до влади в республіці прийшли радикали, які взяли курс на радикальну боротьбу з Росією, не гребуючи навіть тероризмом.
Джохар Дудаєв не має відношення до Львова, не був у місті. Однак влада Львова та громадськість міста вирішила у 1996 р. перейменувати одну з вулиць, вул.Лермонтова, на честь чеченського генерала. Таким чином міська влада увіковічнила пам’ять чеченського лідера, який загинув у цьому ж році. Вулиця Лермонтова можливо була обрана символічно – міська влада підкреслила кого підтримує у російсько-чеченському протистоянні. У Львові можна зустріти вулиці, названі на честь інших діячів національно-визвольних рухів з різних куточків світу – Т.Костюшка, Д.Вашингтона та інших. Можна зустріти кілька вулиць, названих на честь росіян – видатного фізика А.Сахарова, композитора П.Чайковського, художника І.Репіна. Перейменовано вулиці, які були названі на честь російських/радянських військових діячів – А.Суворова, М.Кутузова, А.Марченка, П.Рибалка.
Забудова та спроба перейменування
На вулиці розташовані будівлі, виконані у стилі історизму та класицизму. На будівлі №2 можна побачити скульптурні зображення польських письменників А.Міцкевича та Ю. Словацького. Будинок №8 у минулому був будівлею товариства “Сокіл”. У декорі будинку №12 можна побачити елементи готики, класицизму та ренесансу. У приміщенні будівлі №18, за часів Польщі, працювала кондитерська Цукермана. Багато будинків вулиці Дудаєва занесені до переліку пам’яток історичної спадщини.
Тривалий час питання щодо перейменування вулиці Дудаєва не підіймалося. Ситуація дещо змінилася після 2014 р., який увійшов в історію України як героїчною так і трагічною сторінкою. На захист територіальної цілісності України стали сотні тисяч громадян, багато з них зарекомендували себе на полі бою героями. На превеликий жаль, війна забрала тисячі життів, хоча Україна змогла вистояти й зберегла свою незалежність. У 2014 р. пролунали ідеї перейменувати вулицю Дудаєва на честь загиблого в зоні АТО генерала Сергія Кульчицького. Міська влада не пішла на цей крок, зважаючи на те, що в російсько-українському протистоянні, на боці України воювали й чеченці. Яку назву носитиме ця вулиця надалі, покаже час.
