Львів колись називали Римом Східної Європи. І недарма, адже безліч стежок відомих людей, наче потічки-притоки до великої річки, вели до Львова. А інші видатні особистості народжувалися тут і розліталися по всьому світу в пошуках кращої долі, роблячи нові відкриття, створюючи світові шедеври, змушуючи людей хвилюватися, радіти і страждати. Таких людей безліч, але їх усіх єднає величний і неповторний Львів, як головний коштовний камінь в короні, як море, до якого стікаються всі річки, маленькі і великі. Давайте ж хоч трохи зануримося в це море і поглянемо, хто був пов’язаний зі Львовом разом з lviv-future.com.ua.
Славетні гості Львова
У Львові співали знамениті Карлотта Патті, Хелена Моджейовська і Маттіо Баттістіні, сюди вели дороги авантюристів Джакомо Казанови і графа Каліостро, тут захоплювалися грою Марлен Дітріх і Сари Бернар. Згадаємо ж кількома словами найславетніших гостей нашого міста.
Вокзальні історії
Першим усіх гостей зустрічає, звісно ж, вокзал. У Львові він з’явився в другій половині ХІХ століття, адже 1861 року залізнична колія з’єднала Львів і Перемишль. І більшість гостей нашого славного міста прибувала саме до залізничного двірця.
Львівський вокзал бачив знамениту польську письменницю Марію Конопніцьку, яку везли екіпажем, запряженим білими кіньми. Щохвилини його зупиняли численні шанувальники письменниці, і 750-метрову привокзальну алею екіпаж долав майже пів години.
Бачив львівський двірець славетну французьку акторку Сару Бернар з улюбленим чорним пуделем. Була тут велелюдна зустріч відомого мецената Євгена Чикаленка, який дав 40 тисяч карбованців на будівництво Академічного Дому по вулиці Коцюбинського, 21.
Бачив він і «щирих приятелів Польщі»: російського поета Костянтина Бальмонта, який приїхав з дружиною із Франції, був у Львові 4 дні і читав оди жінкам польською мовою, та англійського письменника Гілберта-Кейта Честертона, для якого розробили таку насичену 5-денну програму візиту, переповнену зустрічами з графами, князями та іншими магнатами, що знаменитий письменник втік зі Львова вже на другий день!
Ратуша
Звісно, багато прийомів на честь видатних осіб відбувалося в міській ратуші. У липні 1894 року чеський поет, драматург і перекладач Ярослав Врхліцький, чиє ім’я стоїть в одному ряду з іменами Карела Чапека і Яна Неруди, у Львові зустрівся з Іваном Франком, під враженням велетенського полотна Яна Стики в магістраті написав і опублікував панегірик, а пізніше видав чеською мовою книжку з Франковими поезіями. На честь данського літературознавця Георга Брандеса 1898 року в ратуші влаштували урочистий обід. Чули стіни ратуші і концерт німецького композитора Йоганна Брамса. А відомий український письменник, художник, літературознавець Святослав Гординський підписував у ратуші згоду на створення «Фундації Гординських».
У ратушевій скарбниці навіть зберігалася деякий час корона і клейноди Генріха Валуа, адже після смерті короля Сигізмунда Августа залишилися чималі борги, і 1574 року уряд Речі Посполитої звернувся до львівського магістрату з проханням фінансово допомогти. Львів позичив кошти на платню для війська, а в заставу узяв жезл і королівську корону, якою пізніше коронували Генріха Валуа, але невідомо, чи борг був повернутий… А от московську корону царя Федора Івановича, оздоблену сапфірами, срібну печатку Василя Шуйського, царський вінець Дмитра Івановича з величезним діамантом та царський посох конфедерати після тріумфального походу на Московію розламали в Ратуші і розділили трофеї між собою…
Площа Ринок
Бруківку (а перед тим болото) площі Ринок топтали багато відомих особистостей: Богдан Хмельницький, Тадеуш Костюшко, Генрик Сенкевич, Юзеф Пілсудський, Ольга Кобилянська, Олександр Олесь… Антон Чехов купував на Ринку «Кобзаря», а в колоритній кав’ярні «Атляс» пиячив Олексій Толстой (до речі, патріот України і правнук гетьмана Кирила Розумовського), а ще співала жартівливий гімн кнайпи японська оперна співачка Таїко Ківа.
Неймовірний львівський колорит і колись, як зараз, навіював романтичний настрій. Ян Собеський провів у Королівській кам’яниці медовий місяць з коханою Марисєнькою, Ярема Вишневецький зіграв тут одне з найпишніших весіль, король Владислав IV зустрів на площі Ринок кохання усього життя – Ядвіжку Лушковську, з якою зустрічався, попри спротив свого оточення, помер в неї на руках, а французький поет Беранже написав про них памфлет «Все можуть королі». Італійський гуманіст, дипломат, поет і прозаїк, секретар польського короля Казимира IV Ягеллончика Філіп-Каллімах Буонакорсі знайшов тут своє кохання в особі кельнерки Фаніолі, якій він присвятив 32 елегії і 28 епіграм. А польський поет Корнель Уєйський закохався в дружину свого друга, що мав книгарню на площі Ринок… Тут залицявся до Лесі Українки український письменник Михайло Яцків, що для сміливості перебрав зайвого і отримав одкоша… А Василь Стефаник гуляв весілля на вулиці Шевській. Доктор медицини Падуанського університету, батько польської філософії і особистий лікар Лжедмитрія Себастьян Петрицій воював тут зі своєю тещею і, на жаль, програв. А у пасажі Андреоллі співала на зйомках кліпу «Зимовий букет» славетна Лара Фабіан.
Готелі Львова
У найвідоміших готелях нашого міста зупинялися безліч славетних гостей Львова з усього світу. Хтось завітав до галицької столиці лише раз у житті і більше на вертався, а дехто затримався на декілька тижнів, місяців чи навіть років.
Готель «Жорж»
Найстаріший готель Львова приймав найповажніших гостей, навіть коло номерів досі висять таблички з прізвищами найвідоміших постояльців. Але їх було так багато, що не вистачило би табличок. Найвідоміші, звісно, Оноре де Бальзак, Ріхард Штраус, Ференц Ліст, філософ Жан-Поль Сартр, французька письменниця-революціонерка Етель-Ліліан Войніч, яка, кажуть, тут навіть роман закрутила з прототипом головного героя її роману – агентом англійської розвідки. А ще тут жили Остап Вишня, Юзеф Пілсудський, Юрій Гагарін, Валентина Терешкова, Леонід Биков…
В готелі зупинялася Христина Алчевська, і навіть не одна, а аж дві: мати, відома громадська діячка, віце-президент Міжнародної ліги освіти, та донька, поетеса і перекладач, яка саме тут зустрілася з Іваном Франком, отримала високу оцінку своїх віршів і все життя зберігала як талісман альбомчик з його автографом.
До номеру в готелі, де оселився драматург і громадський діяч Олександр Корнійчук, постійно тягнулися натовпи людей. Прийшла одного разу і польська письменниця Ванда Василевська, яка втекла з палаючої Варшави і пішки пройшла до Львова, дивом не потрапивши до гестапо. А невдовзі вони одружилися і понад 20 років підтримували один одного. Так «Жорж» поєднав серця.
Ференц Ліст слухав на балконі серенади, які виконували під готелем його шанувальники, а Яну Кепурі кричали: «Ясьо, співай!», – і він виконував оперні арії. З балкону виголошував промову посол Крайового Сейму, нафтовий промисловець Станіслав Щепановський, а поки він говорив, містичним чином звідкілясь прилетіла сова і кружляла над натовпом. А чемпіон світу з шахів Олександр Альохін влаштував у ресторані готелю сеанс одночасної гри з 30 майстрами, показавши феноменальний результат: 19 перемог, 6 нічиїх, 5 поразок.
Найекзотичнішим гостем готелю, певно, був перський шах Мозаффар ед Дін з велетенською свитою, яка зайняла 76 покоїв. Його меню вражало своїм багатством, а найбільше до смаку шаху припали мариновані огірочки. Щоправда, він намагався замість оплати відкупитися персидським орденом, але, врешті-решт заплатив і ображений виїхав до Відня…
Готель «Європейський»
Наступним за популярністю був готель «Європейський» на площі Міцкевича, де поселялося багато гостей нашого міста.
Олександр Кониський заїхав дорогою в Німеччину на лікування 1865 року, але владі не сподобалась діяльність письменника зі Сходу і його «щирість до народних справ», тому його врешті-решт зі Львова «попросили», проте він ще не раз приїжджав і підтримував українців.
Знаменита акторка Сара Бернар, донька куртизанки, що зналася з Александром Дюма, Віктором Ґюґо, Наполеоном ІІІ, принцами Бельгії та Уельським, розмістилася тут з усією трупою із 30 осіб та реквізитом, що містився у 68 скринях. Після виступу у Львові її з 30 разів викликали на біс, а компліменти театрального критика розтягнулися на 43 рядки тексту!
Дорогою до Відня на лікування зупинялися тут Леся Українка і Олена Пчілка, за кожним кроком яких наглядала поліція. А на Марію Конопніцьку, яка дружила з Лесею Українкою і навіть перекладала польською її вірші, чекав святково оздоблений номер з пальмовим вінком при вході.
Знаний письменник Генрик Сенкевич, як писали в газетах, «дочекався за життя такого загального визнання, як жоден інший поляк… Сенкевич зрозумілий для кожного – від юнацтва до пенсіонерів», мабуть, як і зараз.
Готель «Англійський»
Один з першорядних готелів на вулиці Карла Людвіга теж приваблював багатьох шановних гостей.
Тут зупинявся найвідоміший ілюзіоніст Європи Джованні-Бартоломео Боско, відомий трюками з кулями і кубками. Він воював в армії Наполеона, брав участь у Бородинській битві, в Сибіру потрапив у полон і розважав усіх своєю магією, а потім гастролював Європою і дивував людей. Львів йому сподобався.
А от художник Ян Матейко чомусь вважав Львів жахливим містом, хоча це не завадило йому піднятися на Високий Замок, відбути урочистий вечір на свою честь і призначити дві стипендії майбутнім учням школи мистецтв – поляку і українцю.
Михайла Драгоманова у місті Лева неодноразово дивували і ошелешували: тим, що шановні професори грають в карти, що не могли зрозуміти, як він дозволяє дружині спілкуватися з незнайомим гостем, а наостанок ще й не пустили на заняття до руської гімназії без дозволу шкільної ради:
“Скрізь – в Німеччині, Чехії, Італії, Швейцарії досить було увійти мені в школу, сказати, що я сам професор, – і всі двері мені були відчинені… А тут я приїхав до єдиної у світі гімназії з моєю рідною мовою – і зась!”.
Народна гостинниця
Цей готель, на відміну від інших, належав українцеві Василеві Нагірному, тож і постояльцями були переважно українці. Тут зупинялися Василь Стефаник, Богдан Лепкий, Микола Міхновський, український громадський діяч та історик Дмитро Дорошенко; друг Василя Стефаника, що здійснював підготовку до його ювілею, письменник, «співець Гуцульщини», Марко Черемшина; поет Андрій Малишко, чиї вірші готові були друкувати навіть без редакції.
Максим Рильський спеціально для публікації у львівському часописі написав у готелі нові вірші, допоміг вибити кошти на встановлення пам’ятника Івану Франку біля його музею, та прибув на експромтне святкування свого півстолітнього ювілею, на який завітали аж 200 осіб. А Володимиру Сосюрі терміново збирали гроші на пальто, капелюх і рукавиці, бо приїхав навесні 1940 року занадто легко вбраний…
Всі дороги ведуть до Львова. Далі буде…
