Скульптуру Божої Матінки у самісінькому центрі знають абсолютно всі – і самі львів’яни, і гості нашого міста. Мабуть, це одне з найбільш людних місць у Львові, і не лише через “вигідне” розташування, а й через те, що за багато років скульптура вже стала намоленою. Тут частенько можна побачити вірян, які моляться, сподіваючись на заступництво святої, а ще – біля пам’ятника часто призначають місце зустрічі.
Для сучасників фігура Божої Матінки у центрі Львова вже стала, мабуть, невід’ємною частинкою міста, як і площа Ринок чи Оперний театр. Однак у скульптури була не надто легка доля, і стояла вона тут теж не завжди, розповідає сайт lviv-future.
Матінка Божа, яка прибула з Мюнхена
![](https://lviv-future.com.ua/wp-content/uploads/sites/12/2022/02/10864048_870964646281939_5293591132462861000_o-1024x553.jpg)
Історію появи скульптури Божої Матінки у Львові пов’язують з іменем відомого та багатого графа Бадені, а точніше, з іменем його дружини. Графиня Северина була жінкою набожною і доброю, тож вирішила зробити мешканцям міста свого роду подарунок на згадку про себе.
За скульптурою довелося поїхати аж у Мюнхен – там місцевий митець створив чудової краси пам’ятник з білого мармуру. Над локацією, де встановили скульптуру, теж добряче помізкували, і вибрали, мабуть, найбільш вдалу місцину – тодішню площу Фердинанда (згодом назва змінилася на площу Марійську), місце, де колись була криниця. Свого часу, коли знаменита річка Полтва ще була наземною річкою, тут сформувався невеликий острівець – на ньому розміщувалася каплиця Божої Матері.
Пам’ятник Адаму Міцкевичу на зміну скульптурі Божої Матінки
![](https://lviv-future.com.ua/wp-content/uploads/sites/12/2022/02/image005.png)
Недовго судилося фігурі Божої Матінки красуватися на площі Марійській – ситуація змінилася з рішенням польської влади зробити свій подарунок місту. З початком двадцятого століття розпочинається історія пам’ятника Адаму Міцкевичу – його спершу хотіли встановити на місці колодязя з Божою Матінкою, інші дані свідчать про те, що першочерговою локацією була частина Гетьманських валів.
З міського архіву можна дізнатися, що така ідея з тріском провалилася – трапився інцидент, коли в ході початкових робіт пошкодили колектор вищезгаданої річки. Тож довелося установити пам’ятник Адаму Міцкевичу на площі Маріяцькій, а скульптуру Божої Матінки перенести на інше місце.
Так, пам’ятник польському митцю буквально “посунув” Матінку Божу. Згідно з одним з архітектурних проєктів, скульптурну композицію мали перенести з центрального місця на самісінький край площі.
Скульптура Матінки Божої за “совєтів”
![](https://lviv-future.com.ua/wp-content/uploads/sites/12/2022/02/ploshha-1-1024x625.jpg)
Мабуть, нікого не здивує те, що радянській владі і така локація Матінки Божої, самісінький край площі, не припала до душі. Одразу після того, як Західну Україну приєднали до союзу, християнська фігура в центрі міста аж ніяк не вписувалася в рамки та порядки, встановлені новоприбулою владою.
1950-го року для фігури Матінки Божої оголосили вирок: знищити і сам фонтан, і скульптуру. На цьому історія фігури могла б зупинитися остаточно, однак, на щастя, знайшлися ті, кому небайдуже. Дивом вдалося врятувати скульптуру та перенести її на зберігання у Каплицю Боїмів.
Химерна скульптурна композиція замість Матінки Божої
![](https://lviv-future.com.ua/wp-content/uploads/sites/12/2022/02/maria3.jpg)
Не можна було попросту знищити скульптуру Матінки Божої, не поставивши нічого на заміну. Мабуть, для того, щоб львів’яни не так гостро відреагували на зникнення Богоматері, одразу у 1951-му році на цьому місці спорудили фонтан, автором якого став архітектор Анатолій Консулов.
Ще одна відома особистість у Львові, автор багатьох міських скульптур Євген Дзиндра, створив для нової композиції фігури. На зміну Богоматері тут встановили спеціальну чашу, яку підтримували істоти з казок – химерні тритони.
У деяких джерелах пишуть, що фантастичні тритони зовсім не припали до душі львів’янам, і частенько можна було почути, як їх називають потворами. Чи то мешканців обурило те, що знесли Матінку Божу, чи то самі тритони абсолютно не вписувалися в уявлення львів’ян про скульптурні композиції, – тепер достеменно ніхто не може знати та стверджувати, однак факт залишається фактом: оновлений фонтан не отримав бажаної оцінки місцевих мешканців.
Однак ніде правди діти – навіть оновлена скульптурна композиція була гарною та доволі великою. Талановитий Євген Дзиндра добряче постарався над своїм дітищем, тому увагу фонтан таки привертав. Молодь тут призначала побачення, а чимало світлин з того часу, на які можна натрапити у відкритих джерелах, свідчать про те, що тут навіть у той період вирувало життя.
Нова історія львівської Матінки Божої
![](https://lviv-future.com.ua/wp-content/uploads/sites/12/2022/02/9996_800x600_97_big.jpg)
Майже 40 років на площі простояла “химерна” скульптурна композиція з тритонами і тільки з часів Незалежності на своє місце повернулася Матінка Божа.
Так, тільки у 1997-му році все “стало на свої місця”. Дуже символічну обрали дату для відкриття скульптурної композиції – 14-те жовтня, на свято Покрови. Щоправда, почав красуватися на площі не колишній пам’ятник, а лише копія тієї давньої фігури, виконана, як і оригінальна композиція, з білого мармуру.
Оригінальна скульптура теж не зникла – вона зберігається у стінах церкви Святого Андрія, що на площі Соборній, 3а.
Цікаво, що про намолену скульптуру Матінки Божої навіть написано вірш. Автором поезії “Де б’є фонтан у ріднім Львові…” є відомий український поет Дмитро Павличко.
Ось така нелегка доля у скульптури легендарної львівської скульптури Матінки Божої. Для сучасників це місце по-справжньому особливе: молодята мають добру традицію покладати квіти на добру долю біля пам’ятника, у теплу пору року тут можна побачити богослужіння чи оголошення спільних молитов, які оголошують представники різних конфесій. І навіть ті, хто не вірить у Бога, приходять сюди та милуються особливою скульптурою з особливою історією. Варто лише сподіватися, що скульптуру більше не потривожать ані виклики часу, ані влада чи соціальні перебудови, і пам’ятник назавжди залишиться посередині центрального проспекту міста, слухаючи молитви його ревних мешканців…