Вівторок, 24 Травня, 2022

Скульптура, яка приїхала до Львова з Мюнхена: доля відомої фігури Матінки Божої

Скульптуру Божої Матінки у самісінькому центрі знають абсолютно всі – і самі львів’яни, і гості нашого міста. Мабуть, це одне з найбільш людних місць у Львові, і не лише через “вигідне” розташування, а й через те, що за багато років скульптура вже стала намоленою. Тут частенько можна побачити вірян, які моляться, сподіваючись на заступництво святої, а ще – біля пам’ятника часто призначають місце зустрічі.

Для сучасників фігура Божої Матінки у центрі Львова вже стала, мабуть, невід’ємною частинкою міста, як і площа Ринок чи Оперний театр. Однак у скульптури була не надто легка доля, і стояла вона тут теж не завжди, розповідає сайт lviv-future.

Матінка Божа, яка прибула з Мюнхена

Історію появи скульптури Божої Матінки у Львові пов’язують з іменем відомого та багатого графа Бадені, а точніше, з іменем його дружини. Графиня Северина була жінкою набожною і доброю, тож вирішила зробити мешканцям міста свого роду подарунок на згадку про себе.

За скульптурою довелося поїхати аж у Мюнхен – там місцевий митець створив чудової краси пам’ятник з білого мармуру. Над локацією, де встановили скульптуру, теж добряче помізкували, і вибрали, мабуть, найбільш вдалу місцину – тодішню площу Фердинанда (згодом назва змінилася на площу Марійську), місце, де колись була криниця. Свого часу, коли знаменита річка Полтва ще була наземною річкою, тут сформувався невеликий острівець – на ньому розміщувалася каплиця Божої Матері.

Пам’ятник Адаму Міцкевичу на зміну скульптурі Божої Матінки

Недовго судилося фігурі Божої Матінки красуватися на площі Марійській – ситуація змінилася з рішенням польської влади зробити свій подарунок місту. З початком двадцятого століття розпочинається історія пам’ятника Адаму Міцкевичу – його спершу хотіли встановити на місці колодязя з Божою Матінкою, інші дані свідчать про те, що першочерговою локацією була частина Гетьманських валів.

З міського архіву можна дізнатися, що така ідея з тріском провалилася – трапився інцидент, коли в ході початкових робіт пошкодили колектор вищезгаданої річки. Тож довелося установити пам’ятник Адаму Міцкевичу на площі Маріяцькій, а скульптуру Божої Матінки перенести на інше місце.

Так, пам’ятник польському митцю буквально “посунув” Матінку Божу. Згідно з одним з архітектурних проєктів, скульптурну композицію мали перенести з центрального місця на самісінький край площі.

Скульптура Матінки Божої за “совєтів”

Мабуть, нікого не здивує те, що радянській владі і така локація Матінки Божої, самісінький край площі, не припала до душі. Одразу після того, як Західну Україну приєднали до союзу, християнська фігура в центрі міста аж ніяк не вписувалася в рамки та порядки, встановлені новоприбулою владою.

1950-го року для фігури Матінки Божої оголосили вирок: знищити і сам фонтан, і скульптуру. На цьому історія фігури могла б зупинитися остаточно, однак, на щастя, знайшлися ті, кому небайдуже. Дивом вдалося врятувати скульптуру та перенести її на зберігання у Каплицю Боїмів.

Химерна скульптурна композиція замість Матінки Божої

Не можна було попросту знищити скульптуру Матінки Божої, не поставивши нічого на заміну. Мабуть, для того, щоб львів’яни не так гостро відреагували на зникнення Богоматері, одразу у 1951-му році на цьому місці спорудили фонтан, автором якого став архітектор Анатолій Консулов.

Ще одна відома особистість у Львові, автор багатьох міських скульптур Євген Дзиндра, створив для нової композиції фігури. На зміну Богоматері тут встановили спеціальну чашу, яку підтримували істоти з казок – химерні тритони. 

У деяких джерелах пишуть, що фантастичні тритони зовсім не припали до душі львів’янам, і частенько можна було почути, як їх називають потворами. Чи то мешканців обурило те, що знесли Матінку Божу, чи то самі тритони абсолютно не вписувалися в уявлення львів’ян про скульптурні композиції, – тепер достеменно ніхто не може знати та стверджувати, однак факт залишається фактом: оновлений фонтан не отримав бажаної оцінки місцевих мешканців.

Однак ніде правди діти – навіть оновлена скульптурна композиція була гарною та доволі великою. Талановитий Євген Дзиндра добряче постарався над своїм дітищем, тому увагу фонтан таки привертав. Молодь тут призначала побачення, а чимало світлин з того часу, на які можна натрапити у відкритих джерелах, свідчать про те, що тут навіть у той період вирувало життя.

Нова історія львівської Матінки Божої

Майже 40 років на площі простояла “химерна” скульптурна композиція з тритонами і тільки з часів Незалежності на своє місце повернулася Матінка Божа. 

Так, тільки у 1997-му році все “стало на свої місця”. Дуже символічну обрали дату для відкриття скульптурної композиції – 14-те жовтня, на свято Покрови. Щоправда, почав красуватися на площі не колишній пам’ятник, а лише копія тієї давньої фігури, виконана, як і оригінальна композиція, з білого мармуру. 

Оригінальна скульптура теж не зникла – вона зберігається у стінах церкви Святого Андрія, що на площі Соборній, 3а. 

Цікаво, що про намолену скульптуру Матінки Божої навіть написано вірш. Автором поезії “Де б’є фонтан у ріднім Львові…” є відомий український поет Дмитро Павличко. 

Ось така нелегка доля у скульптури легендарної львівської скульптури Матінки Божої. Для сучасників це місце по-справжньому особливе: молодята мають добру традицію покладати квіти на добру долю біля пам’ятника, у теплу пору року тут можна побачити богослужіння чи оголошення спільних молитов, які оголошують представники різних конфесій. І навіть ті, хто не вірить у Бога, приходять сюди та милуються особливою скульптурою з особливою історією. Варто лише сподіватися, що скульптуру більше не потривожать ані виклики часу, ані влада чи соціальні перебудови, і пам’ятник назавжди залишиться посередині центрального проспекту міста, слухаючи молитви його ревних мешканців…

Latest Posts