Історія громадського транспорту Львова бере початок із ХVIII століття. Тоді на дорогах міста з’явилися запряжені кіньми диліжанси, які львів’яни називали тарадайками. 1835 року почав курсувати перший у Львові та Україні загалом регулярний маршрут – від центру Львова до Винників. Як розвивався львівський транспорт після цього, читайте далі на lviv-future.com.ua.
Поява кінного трамвая
У листопаді 1879 року відбулася перша пробна поїздка кінного трамвая – від депо на вулиці Ярослава Мудрого до площі Митної, а тоді назад. Випробування пройшли успішно. Саму колію створили з дуба, лише в окремих місцях її оббили металом.
Вже у травні наступного року почав регулярно курсувати кінний трамвай. Однак львів’яни такий транспорт не оцінили: він створював надто багато шуму, до того ж вулиці забруднював кінський навіз, що геть не подобалося тодішньому панству. Незважаючи на невдоволення, за перший рік роботи кінним трамваєм скористалися понад 1,5 млн осіб. У 1881-му проклали ще один маршрут – від головного залізничного вокзалу до станції Підзамче, а в кінці 1889-го вже налічувалося шість маршрутів.
До слова, у той час найпрестижнішою професією вважався водій кінного трамвая, який називався вагоновоз. Його робота оплачувалася на рівні університетського професора.
Запуск електричного трамвая
Електротрамвай вирішили підготувати до ярмарка Галицька крайова виставка (1894), щоби представити Львів як інноваційне місто. У 1893 році львівські будівничі оголосили проведення тендеру на прокладення першої електричної лінії для трамвая. В міському конкурсі перемогла австрійська фірма «Сіменс&Гальське». Уже навесні наступного року фірма створила перші маршрути й запустила в експлуатацію електротрамваї. Тоді на сидячих місцях вміщалося лише 10-15 пасажирів, ще приблизно стільки ж вміщалося стоячи.
Перший маршрут проклали від залізничного вокзалу до Стрийського парку, де відбувався ярмарок. 30 листопада 1894 року також запустили лінії від вокзалу до вулиці Личаківської. У тому ж році трапилася перша ДТП за участі кінного й електротрамвая.
Водії-вагоновози кінного трамвая пропрацювали до 1908 року, а тоді місто віддало перевагу лише електричному трамваєві. З кінкою як громадським транспортом попрощалися, а самих коней продали.
Перші таксі та автобуси
У 1906 році на львівських вулицях з’явилися перші таксі. Їхні стоянки розміщувалися поблизу Оперного театру, а також на площі Бернардинській (Митній) і Мар’яцькій (Міцкевича). Щодо вартості проїзду, то вона була мегависокою: у 500 разів вищою за середню вартість сніданку у звичайній кав’ярні.
1 жовтня 1922 року по всій Польщі, а отже, і у Львові, рух став правостороннім. Восени наступного року в республіці прийняли загальні стандарти дорожнього руху, відповідно до яких маршрути позначали цифрами.
12 квітня 1928 року відкрили перший маршрут для автобусів. Тоді пасажири могли заїхати від костелу Ольги та Єлизавети до аеропорту на Скнилові. В першому автобусі марки «Лянчія» могло розміститися 19 пасажирів сидячи і 15 стоячи. Він виїжджав о шостій ранку і курсував аж до десятої вечора. На маршруті було 6 зупинок. Цей автобус мав позначення «А».
У 1930-му організували приміське автобусне сполучення, зокрема, такий перший маршрут сполучив трамвайну зупинку на вулиці Замарстинівській із Брюховичами. Цікаво, що вже тоді львівські транспортники думали над тим, як можна здешевити пересадки, тож створити можливість купувати квиток у деяких трамваях і автобусах для поїздки з пересадкою. У грудні 1931 року налічувалося вже 5 автобусних маршрутів у Львові, а у травні 1940-го привезли 6 нових радянських автобусів «ЗіС-16».
Транспорт під час німецької окупації
Щодо автобусного сполучення під час окупації Львова німцями у 1941–44 роках, то збереглося мало інформації з того періоду. Вважається, що всі автобуси радянські солдати вивезли, коли тікали зі Львова у червні 1941 року.
Трамваї під час окупації продовжували працювати, однак вагони поділялися на ті, що лише для німців, і ті, що для львів’ян. У тих, що для львів’ян, усе одно були окремо виділені місця для німців, які відмежовувалися ланцюгами. Активно трамваї використовувалися і для воєнних цілей, а саме причіпляли вагони, щоби перевозити в’язнів.
Перший тролейбус та розвиток автобусів
У листопаді 1952 року у Львові запустили тролейбусний рух. Перший тролейбус курсував від залізничного вокзалу до площі Міцкевича. Однак на Львівському автобусному заводі тролейбус створили лише через трохи більше ніж десять років. У серпні 1964 року відкрили тролейбусне депо на вулиці Артема (Володимира Великого).
У 1970-х відкрили нові автобусні маршрути, які працювали як «маршрутне таксі». Для цього використовувалися мікроавтобуси. Загалом, після війни у Львові використовували автобуси, виготовлені на заводах біля москви. Автобуси власного виробництва львів’яни взялися виготовляти тільки в середині 1950-х років – ЛАЗ-695.
Через загальну економічну кризу на початку 1980-х тролейбусна мережа міста суттєво послабилась у розвитку. Через це значно збільшилася кількість автобусів: у 1983 році по Львову курсувало понад 800 автобусів і майже 1000 таксі.
Проєкт львівського «метротраму»
У 1980 році були невдалі спроби створити підземний трамвай («метротрам») у центрі міста, оскільки спостерігалося транспортне перевантаження. Розробка підземного трамвая виявилася надто складною технічно, адже центр Львова лежить у низині, тож важко спроєктувати тунелі, в яких трамваї виходили б на поверхню. Крім того, центр розташований на болотистій місцевості, а в колекторі тече Полтва.
Будівництво підземних ліній почали наприкінці 1980-х. Першу вентиляційну шахту взялися облаштовувати на території палацу Потоцьких, проте роботи ледь не призвели до знищення палацу, тож будівництво заморозили.
Економічна криза та поява нових мікроавтобусів
Криза в 1990-х згубно позначилася на розвитку автобусного транспорту. Тоді також запровадили безоплатний проїзд для пенсіонерів. У 1995 році створили Львівське комунальне автотранспортне підприємство, для якого придбали 26 автобусів ЛАЗ-42021.
Для «маршрутного таксі» у січні 1996 року закупили іноземні мікроавтобуси. Для маршруту, який сполучав вулицю Наукову з центром, купили 11 турецьких мікроавтобусів Peugeot J9 Karsan. Там вміщалося 14 сидячих місць для пасажирів, а загалом могло вміститися 20 осіб. Тоді львів’яни почали вживати до «маршрутного таксі» сленг «пижик», оскільки більшість мікроавтобусів були саме моделі Peugeot J9 Karsan. Проїзд у пижиках коштував 50 копійок (для порівняння: у трамваї коштував 20 копійок). У ті часи мінімальна зарплата становила лише 15 грн.
У 1998-му у Львові з’явилися також італійські мікроавтобуси «Івеко» та російські «ГАЗель». На початку 2000-х мікроавтобуси переобладнювали з вантажних фургонів. Тоді в місті діяло приблизно 100 автобусних маршрутів, хоч і частина з них не обслуговувалася.
Вже в середині 2000-х років ситуація покращилася: замість старих перероблених мікроавтобусів використовували вітчизняні «Еталон» і «Дельфін». Вони вміщували орієнтовно сорок осіб. Наприкінці 2000-х львів’яни побачили першого в місті автобуса-гармошку ЛАЗ А 292.
