В одній чорній-чорній кам’яниці, серед чорної-чорної ночі… Приблизно так починаються усі страшні історії про старовинні будівлі та їх привидів. Ми теж розповімо історію про старовинну Чорну кам’яницю Львова, щоправда, не страшну і без привидів, але зі своїми легендами та цікавими мешканцями, пише сайт lviv-future.com.ua.
Історія будівництва кам’яниці та її власники
Львів – туристична мекка України. І всі екскурсії тут починаються з серця міста Лева – славнозвісної площі Ринок. В історичному центрі сучасного міста зберігся цілий ансамбль унікальних старовинних будівель. Перлиною серед них вважають будинок на пл. Ринок, 4, – пам’ятку архітектури XVI століття Чорну кам’яницю. Вона вирізняється з-поміж інших кольором, скульптурами, обелісками, аттиком, діамантовим рустом. Привертають увагу і портал та вікна будівлі, які прикрашені білокам’яною різьбою з виноградної лози. Це унікальна будівля часів Ренесансу, подібних якій немає у Європі. Вона входить до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.
Перша будівля на цьому місці згоріла під час пожежі у 1527 році. Тоді цей будинок називали Київським, оскільки власником був Андрій Київський.
Сама ж Чорна кам’яниця, або як ще її називають «Чорний будинок», збудовано у 1577 році за проєктом архітектора Петра Красовського. Проте впродовж XVII—XIX століть споруду неодноразово перебудовували.
Першим власником кам’яниці був італієць з острова Хіос Томазо де Альберті. Тоді це була одноповерхова будівля. Проте у 1589 році Альберті помирає. Новим господарем споруди стає львівський міщанин, лавник, радник та бургомістр Ян Лоренцович, який зводить на кам’яниці другий поверх. Адже на першому поверсі будівлі він відкриває одну з перших аптек у Львові. Будинок почали називати Лоренцовичівським.
Онука Яна Лоренцовича Регіна вийшла заміж за одного із найбагатших мешканців Львова, який займався торгівлею та політикою, лікаря за фахом Мартина Анчевського. Він став новим власником кам’яниці. Саме тому з XVII ст. будинок почали називати Докторським. З 1638 року Мартин Анчевський стає бургомістром Львова, а також він був лікарем і секретарем Яна III Собеського. Саме під власністю Анчевського Чорна кам’яниця набула неповторної розбудови та була реставрована. У 1677 році Мартин замовив скульптури та аттику для оздоби свого будинку.
Скульптури будівлі
Хочеться детальніше розгледіти, які саме постаті прикрашають Чорну кам’яницю. На фасаді ми бачимо фігури святих: св. Мартина, св. Станіслава Костки, св. Луки, св. Яна з Дуклі та Матері Божої.
Центральне місце на кам’яниці займає постать святого Мартина. Доктор Анчевський вважав його своїм покровителем і привіз цю скульптуру з Риму. На скульптурі святий Мартин зображений вершником, який віддає жебракові половину свого плаща. Такий випадок насправді стався зі св.Мартином в Ам’єні.
Над порталом кам’яниці зображена Діва Марія з маленьким Ісусиком на руках. Мати на будинку Богородицю здавна вважалось благословенням. Адже Матінка Божа є покровителькою мешканців будинку.
Над вікном кам’яниці справа можна побачити постать св. Станіслава Костка, який є одним з покровителів і захисників міста Львова від пожеж. На будівлі він зображений у вбранні єзуїта, якому ангел подає св. Причастя.
Серед небесних покровителів Чорної кам’яниці – святий Ян з Дуклі. Він є першим канонізованим католицьким святим, що жив у Львові. Тому св. Яна теж вважають покровителем міста Лева.
На бічних пілястрах будинку можна побачити покровителя художників та лікарів євангеліста Луку. Саме святий Лука залишив світу перше зображення Богородиці.
А також на будівлі красується геральдичний картуш, де зображено лева з мечем в обрамленні з лаврового листя. На гербі є літери М.А.- S.R.- M.D.- CL., які можна розшифрувати: Мартин Анчевський, секретар короля, доктор медицини, радник львівський.
У 1683 році кам’яниця на площі Ринок перейшла у власність доньки Мартина Анчевського Анни та її чоловіка, лікаря Анджея Шимоновича. Проте жінка хворіла на психічні розлади, у будинку часто було чути сварки.
Мешкали у кам’яниці й члени відомого роду Нікоровичів.
А з середини ХІХ століття у ренесансну перлину почали заселятись люди різного статусу. На верхніх поверхах проживали урядовці, директори різних установ, артисти тощо. А ось нижні поверхи заселяли бідняки. Почався занепад кам’яниці.
У 1926 році львівський магістрат викупив Чорну кам’яницю. І з 1929 року тут почав функціонувати Львівський історичний музей.
Легенди кам’яниці
Існує чимало легенд та припущень, чому будинок на пл. Ринок, 4 став чорного кольору. Саме у ХІХ столітті будівля отримала готичну назву – Чорна кам’яниця. Проте відомо, що будинок не завжди мав таке темне забарвлення. Більшість науковців схиляються до думки, що впродовж століть свинцеві білила, які наносилися як ґрунт для багатоколірності, під дією світла і повітря окислювались, тож з роками будівля стала чорною. Проте львів’яни найдужче люблять легенду про те, що темного забарвлення вдалось досягти завдяки зеленим шкіркам молодих горіхів, які втирали у фасад будинку. Такий метод здавна застосовували у будівництві.
Деякі дослідники припускають, що кам’яницю збудували з білого каменю. Але з роками вона потемніла від кіптяви, адже у будинку були печі для опалення приміщення.
Реставрація Чорної кам’яниці
У 2016 році Львівський історичний музей виграв грант Посольського фонду США на реставрацію Чорної кам’яниці. Сума гранту – 275 тисяч доларів США.
Головний архітектор проєкту, доцент кафедри реставрації “Львівської політехніки” Юрій Дубик розповів, що після проведення розчищення каменю, з’ясувалося, що Чорна кам’яниця була кількох кольорів: від кольору слонової кості до чорного.
Скульптури на кам’яниці теж не завжди були білими, як ми звикли. Під час реставраційних робіт під верхнім шаром виявили кольорові фарби з вкрапленнями позолоти. Невідомо, якого саме кольору вони були від моменту створення. Адже нашарування кольорів відбувалось роками, під дією ремонтів фасаду.
«Коли ми побачили, що маємо досить великі фрагменти, де збережена червона і брунатна поліхромія, то вирішили їх залишити законсервованими зондажами”, – сказав Юрій Дубик.
Тож після завершення реставраційних робіт у 2019 році на фасаді Чорної кам’яниці науковці залишили для огляду декілька каменів не чорного кольору.
Під час реставраційних робіт був зроблений ремонт приміщень всередині кам’яниці. Тут можна побачити унікальні історичні пам’ятки, зокрема і ті, що були знайдені під час розкопок у внутрішньому дворику будівлі. Усі внутрішні роботи були здійснені за рахунок коштів Львівського історичного музею.
Збереження історії
З початком повномасштабної війни фасад кам’яниці сховали за банерною сіткою і спеціальною захисною конструкцією. Проєкт вдалось реалізувати завдяки фінансовій підтримці Світового фонду пам’яток (World Monuments Fund) та за сприяння Посольства США в Україні. Розмір захисної конструкції 10 на 17 метрів. В разі вибухової хвилі ця конструкція захистить кам’яницю від уламків. Помилуватись чорною перлиною площі Ринок львів’янам та гостям міста не вдасться, зате це створює захисний бар’єр у воєнний час. Зрештою, здалеку можна і не помітити, що Чорна кам’яниця у риштованні. Адже на захисному банері розміщено фото фасаду будівлі з логотипами музею та партнерів.
