У 20-х роках ХХ століття у Галичині активно розвивалося міжміське та приміське автобусне сполучення. Цей транспорт витіснив поштові диліжанси, що курсували в ХІХ столітті. У 1928 році зі Львова відкрили 14 приміських і міжміських маршрутів, однак це була невелика кількість, порівняно з польськими містами. Як розвивалось автобусне сполучення на Львівщині, читайте далі на lviv-future.
Сумнівна якість
Якість автобусних перевезень у тодішній Польщі вимагала кращого: автобуси були дуже перевантаженими, курсували нерегулярно та непунктуально. У 1929 році польський уряд ухвалив кілька важливих рішень, що допомогли впорядкувати міжміський автобусний рух, зокрема, були створені вимоги щодо технічного стану та параметрів автобусів.
У 1931 році на автобусних перевізників наклали податок за користування шосейними дорогами, щоби за ці кошти покращувати стан доріг. Того року в Польщі було загалом 3100 автобусів, що перевозили пасажирів.
Державні й приватні перевізники
З 1934 року на Галичині приміськими й міжміськими перевезеннями займалися, крім приватних компаній, державний оператор Komunikacja Samochodowa PKP. У 1938 році державний перевізник уже мав у власності 152 автобуси і за рік перевіз більше ніж 4 мільйони людей.
Серед приватних операторів була компанія PAP. У 1931 році вона обслуговувала маршрут Львів – Винники, на якому автобус URSUS щодня виконував по п’ять рейсів. Згодом цим маршрутом керувала винниківська компанія ZAW. Автобус виїжджав з паркувального майданчика у Винниках щодня о 06:30. Останній рейс починався о 22:10, а в неділю – о 23:15.
Щодо міжміських маршрутів, то з 1938 року жовківський перевізник PAZ обслуговував маршрути зі Львова до Белза через Сокаль і Варяж; зі Львова до Тартакова через Сокаль; з Рави-Руської до Немирова; зі Львова до Немирова; зі Львова до Рави-Руської; зі Львова до Яричева та зі Львова до Радехова.
Інший приватний перевізник обслуговував у 1930-х роках маршрути Львів – Жовква – Рава-Руська – Белжець – Томашів – Замостя та Львів – Томашів.
У 1946 році була створена Автобусно-таксомоторна база Облавтотрансу (потім перейменувалася на Львівське АТП). На початку діяльності перевізник обслуговував маршрути по самому Львову та деякі приміські, зокрема до Винників, Брюховичів, Солонки, Рудна й Куликова. З 1952 року були відкриті міжобласні маршрути зі Львова до Києва та Проскурова і ще один міжреспубліканський – до Бреста.
У 1955 році у Львові налічувалося 5 маршрутів, кінцева зупинка – біля Львівської опери. Звідси автобуси возили до аеропорту, на Левандівку, Сихів, у місцевість Голоско та до села Зимна Вода.
Де знаходились автовокзали й автостанції?
Автовокзал, що обслуговував у 1950-х роках міжобласні та деякі міжміські маршрути, розташовувався на площі Князя Святослава, 5. Неподалік розміщувалося автопідприємство. На деяких маршрутах курсували також мікроавтобуси. Квитки можна було купити в касі автовокзалу за тиждень до відправлення як безпосередньо самому, так і попросити доставити їх додому за 50 копійок.
Крім цього автовокзалу, діяла приміська станція на Пильникарській, 2, хоча сам автобусний майданчик розміщувався на площі Старий Ринок. Через деякий час цю станцію перенесли на Підзамче, на площу Криничну.
З 1960 року кількість рейсів стрімко почала зростати, через що виникла потреба в цілій мережі автостанцій. На окраїні міста, обабіч Стрийської, розмістили новий центральний автовокзал. Для цього знесли кілька житлових будинків, а їх мешканців переселили.
У жовтні 1969 року Міністерство автомобільного транспорту УРСР ухвалило рішення про будівництво нового вокзалу «Львів» на вулиці Стрийській, 109. Будівництво тривало з 1976 до 1980 року. Судячи з туристичної мапи Львова, виданої в 1979 році, тоді у Львові були 3 автобусні станції: на площі Двірцевій, біля станції «Підзамче» та на Краківському ринку. Туристична мапа 1987 року говорить вже про шість автобусних станцій.
На початку 1990-х років тут діяли центральний автовокзал та сім автобусних станцій:
1) на площі Двірцевій (звідси автобуси курсували в напрямку Східниці, Шкла, Трускавця і Моршина, а також станція обслуговувала ще кілька міжміських рейсів);
2) на вулиці Богдана Хмельницького, 225 (сюди перенесли в 1980-х ту, що була біля станції «Підзамче»; автобуси відправлялися в напрямку Буська, Бродів, Жовкви, Кам’янки-Бузької, Радехова та Сокаля, а також Рівного, Луцька, Ковеля та Бреста);
3) на вулиці Симона Петлюри, 11а (в напрямку Городка, Миколаєва, Мостиськ, Пустомитів, Самбора та Старого Самбора);
4) на цокольному поверсі Краківського ринку (в напрямку Яворова);
5) на вулиці Зарицьких, 5, біля Стрийського ринку (в напрямку Пустомитів);
6) на вулиці Личаківській, 154 (в напрямку Перемишлян і Золочева);
7) на вулиці Надійній, біля станції «Сихів» (в напрямку Ходорова, Бібрки та Перемишлян).
Зміни в незалежній Україні
Після здобуття Україною незалежності відбулося багато змін в автобусній галузі Львова. Деякі автобуси замінили мікроавтобусами, ще деякі запустили після того, як переобладнали з вантажних. Окремо обслуговували деякі маршрути приватні перевізники, які не бажали давати частину заробітку автостанціям.
У 1990-х автостанцію № 4 перенесли на вулицю Шевченка, біля Янівського кладовища, через збільшення розмірів Краківського ринку. Крім того, закрилася автостанція № 5 на вулиці Зарицьких. Із того часу автобуси почали відправлятися з перехрестя вулиць Наукової і Стрийської та площі Петрушевича. У будівлі колишньої автостанції розмістили кафе-ресторан «Пляц Пруса», але у 2005 році споруду знесли, натомість звели 6-поверховий житловий будинок. Крім того, автостанцію, що була на вулиці Надійній, перенесли на вулицю Луганську, 2.
На початку ХХІ століття припинила свою діяльність автостанція на Симона Петлюри, оскільки вважалося, що вона недосконало облаштована. Коли відкрили Приміський вокзал пообіч Городоцької, то перевізники цієї станції перенесли кінцеві зупинки своїх рейсів на площу перед Приміським вокзалом.
Приблизно в той же час закрилася автостанція на вулиці Личаківській через замалу відстань між станцією та житловими будинками. Відтоді до Золочева й Перемишлян курсували не великі автобуси, а мікроавтобуси, що напрямлялися з території між вулицями Тракт Глинянський та Голинського.
У 2016 році на автовокзалі «Львів» провели реконструкцію, зокрема, заглибили заїзд для автобусів. Це покращило посадку й висадку пасажирів. У жовтні 2013 року відкрився автовокзал «Північний» на місці автостанції № 2. На початку 2010-х реконструювали автостанцію на площі Двірцевій. У грудні 2015 року там відкрили автовокзал «Двірцевий».
У червні 2016 року на вулиці Городоцькій, 359, відкрили автостанцію «Західна», щоби обслуговувати маршрути в напрямку Городка, Мостиськ, Самбора, Старого Самбора та Турки. Деякий час ця станція не працювала, оскільки водії автобусів не захотіли тут зупинятися і прямували на площу Двірцеву. Львівська влада змогла переконати лише деяких перевізників зробити свою кінцеву зупинку на автостанції «Західній», хоча й це дуже незручне розташування для пасажирів.
